|
Зорін Валеріан Олександрович
Валеріан Олександрович Зорін (рос. Валериан Александрович Зорин; 14 січня 1902, м. Новочеркаськ Ростовської області — 14 січня 1986, Москва) — радянський дипломат і державний діяч. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1956—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1971 роках. ЖиттєписПісля вступу до КПРС у 1922 році займав адміністративну посаду в Московському міському комітеті КПРС та в ЦК ВЛКСМ до 1932 року. У 1935 році закінчив Вищий комуністичний інститут просвіти. У 1935—1941 рр. — працював на різних партійних посадах, а також учителем. У 1941 році — вступив на службу в Народний комісаріат іноземних справ СРСР. У 1945—1947 рр. — був послом СРСР у Чехословаччині. У 1947—1955 та у 1956—1965 — заступник міністра закордонних справ СРСР. У цьому ранзі він займав і інші посади, в тому числі керівника Комітету інформації при МЗС СРСР — радянської зовнішньої розвідки в 1949—1952 і Постійного представника СРСР в ООН в 1952—1953 рр. У 1955—1956 рр. — посол СРСР в ФРН. У 1956—1965 рр. — представляв СРСР в ООН. У квітні 1965—1971 рр. — посол СРСР у Франції. З 1971 року — посол з особливих доручень в МЗС СРСР. Похований на Новодівичому кладовищі[2]. Діяльність в ООННайбільш відомим епізодом біографії Валеріана Зоріна є екстрене засідання Ради Безпеки ООН в ході Карибської кризи 25 жовтня 1962 року. Саме тоді відбувся його діалог з Постійним представником США Едлаем Стівенсоном. Американський дипломат запитав:[3]:
У цей момент помічники Стівенсона внесли в зал засідань Ради Безпеки ООН збільшені аерофотознімки пускових установок радянських ракет на Кубі. Епізод відтворено у фільмах «Тринадцять днів», а також у серіалі «За один крок від третьої світової». Нагороди та відзнаки
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
