Касовий провалКасовий провал — комерційний неуспіх творчого проєкту, що полягає в прямому збитку чи невдачі в досягненні очікуваного прибутку. Переважно термін застосовується щодо кінофільмів, але також стосується серіалів, шоу-бізнесу, видавничої справи, відеоігор. Касовий провал прямо не пов'язаний з художньо-мистецькою цінністю кінцевого твору. Так, касово провальні фільми можуть отримувати визнання критиків, цінуватися за випробування нових художніх прийомів, технологій, або здобувати визнання з часом. Критерії касової провальностіЩоб вважатися успішним, кінофільму недостатньо лише зібрати в прокаті достатньо коштів, аби покрити витрати на його створення: написання сценарію, гонорари акторам, створення декорацій, спецефекти і т. д. Значна частка коштів витрачається також на рекламу та віддається кінопрокатним організаціям: мережам кінотеатрів, рідше окремими кінотеатрам[1]. Розмір цієї частки регламентується контрактами та не оприлюднюється. Зазвичай кінокомпанії отримують близько 60 % від доходів удома та 20-40 % від іноземних показів. З кожним наступним тижнем прокату кінопрокатники забирають більшу частку[2]. Здебільшого фільм повинен зібрати вдвічі більше коштів, ніж витрачено на його створення, щоб вважатися касово успішним[1]. За кількістю умовних екранів, на яких передбачається показ, і відповідно очікуваними зборами, фільми поділяються на категорії. Поширений поділ на категорії «A», «A-», «B» і «B-». Залежно від країни-виробниці, зміст цих категорій різниться. Так, у США фільм «A» передбачає показ на 800 і більше екранах з бюджетом принаймні $8 млн[3][4]. При обрахунку фінансового успіху фільму враховується інфляція валюти. Наприклад, «Звуки музики» (1965) фінансово був успішніший за «Титанік» (1997), хоча зібрав меншу суму[5]. Касовий провал навіть єдиного фільму, на який покладалися надії про успіх, може призвести до банкрутства кіностудії, що його створила, як це сталося з United Artists з її «Брама небесна» (1985), Carolco Pictures з «Острів головорізів» (1995) чи Square USA, Inc. з «Остання фантазія: Духи всередині» (2001). Більшість знаменитих режисерів, таких як Джордж Лукас, Стівен Спілберг, Енг Лі чи Браян Де Пальма зняли принаймні один провальний фільм[1]. Після прокату в кінотеатрах фільм часто реалізується постпрокатно: на знімних носіях (VHS, DVD, Blu-ray Disc) чи при платному показі онлайн. Існують також фільми, котрі випускаються одразу за постпрокатним зразком, не демонструючись у кінотеатрах[3]. Деякі фільми виявилися провальними в кінотеатрах, але завдяки постпрокатному показу зрештою (іноді через роки) покрили всі витрати[1]. На сайтах-агрегаторах, таких як IMDb та Box Office Mojo, постпрокатна частина виручки відображається окремо. Причини касової провальностіБільшість касових провалів — це фільми, що виходять у прокат влітку та зазнають конкуренції з боку інших фільмів. Головні причини провалів: недостатнє просування фільму до показу, через що потенційні глядачі лишаються не проінформованими й незацікавленими; показ у той же час інших фільмів, які забирають на себе доходи; ризиковано великі витрати на створення, які не вдається окупити; негативні відгуки кінокритиків або глядачів, які спонукають інших глядачів відмовитися від перегляду[1]. Найбільші касові провалиУ світіТут наведено фільми зі зборами тільки від показу в кінотеатрах з урахуванням інфляції:[6]
Українські фільми
Див. також
Примітки
Посилання
|