Кисельов Тихін Якович

Тихон Якович Кисельов біл. Ціхан Якаўлевіч Кісялёў
Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС
21 жовтня 1980 — 11 січня 1983 року
15-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
15 жовтня 1980 — 11 січня 1983 року
Попередник:	Петро Машеров
Наступник:	Микола Слюньков
Заступник голови Ради Міністрів СРСР
5 грудня 1978 — 23 жовтня 1980 року
Прем'єр-міністр:	Олексій Косигін
Попередник:	Кирило Мазуров
Наступник:	Валентин Макеєв
5-й Голова Ради міністрів Білоруської РСР
9 квітня 1959 — 11 грудня 1978 року
Попередник:	Микола Авхімович
Наступник:	Олександр Аксенов
Народження:	30 липня (12 серпня) 1917  Aharodnia Kuźminickajad, Гомельський повіт, Могильовська губернія, Російська імперія
Смерть:	11 січня 1983(1983-01-11) (65 років)  Мінськ, Білоруська РСР, СРСР
Причина смерті:	злоякісна пухлина
Поховання:	Східне кладовище
Країна:	СРСР
Освіта:	Річицький державний педагогічний коледжd (1936), Гомельський державний університет імені Франциска Скорини (1941) і Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1946)
Партія:	КПРС (з 1940 року)
Нагороди:

Ти́хон Я́кович Кисельов (біл. Ціхан Якаўлевіч Кісялёў; 30 липня (12 серпня) 1917(19170812) — 11 січня 1983) — радянський державний і партійний діяч. Член ВКП(б) з 1940 року. Член ЦК КПРС у 1961—1983 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС (з 21 жовтня 1980 по 11 січня 1983). Депутат Верховної Ради СРСР 4—10-го скликань (1954—1983). Член Президії Верховної Ради СРСР (1980—1983). Герой Соціалістичної Праці (11.08.1977).

Народився в селі Огородня-Кузьміницька (нині Добруського району Гомельської області, Білорусь) у старообрядовій селянській родині. Батька втратив у два роки.

Закінчив Речицьке педагогічне училище (1936), заочно Гомельський педагогічний інститут (1941), ВПШ при ЦК ВКП(б) (1946).

З 1936 року на педагогічній роботі в школах Єльського району Гомельської області, викладав білоруську мову й літературу.

З початком війни не був призваний за станом здоров'я, евакуйований. У 1941–1944 роках — викладач, директор школи в Сталінградській області.

У 1944 році — інструктор Гомельського обласного комітету КП(б) Білорусі.

У 1944—1946 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У 1946—1948 роках — керівник лекторської групи Брестського обласного комітету КП(б) Білорусі.

У 1948 році — завідувач відділу шкіл Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б) Білорусі.

У 1948—1952 роках — заступник завідувача, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б) Білорусі.

У 1952 — серпні 1955 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП Білорусі.

29 липня 1955 — 28 липня 1956 року — секретар ЦК КП Білорусі.

28 липня 1956 — 9 квітня 1959 року — 2-й секретар ЦК КП Білорусі.

З 9 квітня 1959 по 11 грудня 1978 року — голова Ради міністрів Білоруської РСР. У червні 1967 року очолював делегацію БРСР на V Надзвичайній спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН.

З 5 грудня 1978 по 23 жовтня 1980 року — 1-й заступник голови Ради міністрів СРСР.

З 16 жовтня 1980 по 11 січня 1983 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Білорусі.

Помер від раку 11 січня 1983 року в Мінську. Похований на Східному кладовищі Мінська.

Дружина Ніна Федорівна Лапицька, дочки Людмила й Ангеліна, онуки Ірина й Тихон.

• Герой Соціалістичної Праці (11.08.1977)
• п'ять орденів Леніна (18.01.1958, 11.08.1966, 27.08.1971, 12.12.1973, 11.08.1977)
• орден Жовтневої Революції (26.03.1982)
• орден «Знак Пошани» (30.12.1948)
• медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959)
• медалі

Його іменем названо вулиці у Мінську та Гомелі.

• Біографії:
  • [1]^{[недоступне посилання з квітня 2019]},
  • [2] [Архівовано 9 Квітня 2012 у Wayback Machine.],
  • [3] [Архівовано 22 Червня 2010 у Wayback Machine.].
• Державні та громадські діячі Гомельської області
• Поряд із сильною людиною. 13 серпня 2007. [Архівовано 5 Липня 2008 у Wayback Machine.]