|
Кобоз
Кобоз, або румунська чи молдовська кобза (рум. cobză, угор. koboz) — багатострунний інструмент родини лютень народного походження, популярний у волоському фольклорі в самій Румунії і Республіці Молдова (вважається найстарішим інструментом акомпанементу в регіоні). Інструмент використовується також в угорських танцювальних будинках народного танцю, Táncház, (з кінця XX століття). Традиційно безладовий музичний інструмент, хоча зустрічаються і ладкові екземпляри.   Румунська кобза відрізняється від української кобзи як за конструкцією, так і за походженням[1]. Вважається, що румунська кобза є місцевою адаптацією перського барбату або турецького уда, ймовірно, привезеного в цю місцевість мандрівними циганськими музикантами в XV столітті[2]. Назва інструмента може походити від тюркського спорідненого інструменту під назвою «копуз»[3]. Гравця на кобзі називають кобзар (рум. cobzar) чи кобзош (угор. kobzos) [4]. Перша згадка слова «кобзар» як імені власного Чобош датується проміжком між 1237–1325 роками на території графства Веспрем[5]. Літературні згадки про кобоз відносяться до XVII ст. і стають поширенішими з XIX століття, наприклад, згадується в багатьох тогочасних польських джерелах, описуючи його як інструмент, схожий на лютню. Про популярність інструменту того часу також свідчить твір Мартона Шепсі Чомбора під назвою Europa varietas[6]. Один із перших наукових описів румунської кобзи подає вже у XIX столітті угорський письменник і фольклорист Балаш Орбан. Описуючи історичну область Секеліфельд у своїй праці «Опис Секеліфельда» (1868–1873), Балаш Орбан пише наступне: «Кобза — це інструмент, схожий на гітару, з п'ятьма ребрами, коротким грифом і вісьмома струнами. Грають на ній щипком пера, замінючи в оркестрі важкі для носіння цимбали»[7]. КонструкціяРумунська кобза має металеві струни[8] (хоча існують сучасні моделі з нейлоновими струнами, здебільшого в Угорщині), і має дуже короткий гриф без ладів (хоча в Республіці Молдова можна знайти новішу ладкову кобзу)[9] з відігнутою назад голівкою. Задня дейка опукла та ребриста і, традиційно, склається з 5 ребер. Західноєвропейські органологи розрізняють традиційний румунський кобоз, інструмент безладовий, та молдавську кобзу, розроблену за радянський часів, інструмент ладовий[10]. На інструменті грають як на уді — довгим тонким плектром. Традиційно, плектр виготовлявся з гусячого пір'я. Кажуть, що на кобозі також грали в XIX столітті єврейські музиканти з регіону Молдови.[11] Схоже, що такого виду кобзу використовували також у різноманітних музичних ансамблях Буковини в міжвоєнний період, яку повністю замінила мандоліна та домра, коли цей район увійшов до складу Української РСР[12]. СтрійРумунський кобоз налаштовують найчастіше на ноти dd aa d'd' g'g' (хоча налаштування залежить від стилю, регіону та музики)[13], або ще так — GG dd gg c'c'[10]. Ладкову молдавську кобзу лаштують як мандоліну gg d'd' a'a' e"e"[10]. Примітки
|
||||||||||||
