Коваль Михайло Володимирович

Михайло Володимирович Коваль
Генерал-полковник
Загальна інформація
Народження	26 лютого 1956(1956-02-26) (68 років) Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Національний університет оборони України і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Військова служба
Роки служби	1979 — дотепер
Приналежність	СРСР →  Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	ДПС України
Війни / битви	Вторгнення Росії в Україну Конфлікт щодо острова Тузла
Командування
В.о. міністра оборони України 25 березня 2014 — 3 липня 2014 Попередник Тенюх Ігор Йосипович Наступник Гелетей Валерій Вікторович
Нагороди та відзнаки
Нагороди України: Нагороди СРСР та інших держав:
Коваль Михайло Володимирович у Вікісховищі

Миха́йло Володи́мирович Коваль (нар. 26 лютого 1956, Ізяслав, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, генерал-полковник, доктор військових наук. Виконував обов'язки міністра оборони України (25.3.2014 — 3.7.2014). Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (17.02.2015 — 27.7.2021)^[1], Начальник Національного університету оборони України.

У 1979 році закінчив Кам'янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище.

У 1979—1983 роках — командир взводу, а згодом командир роти окремого інженерно-саперного батальйону повітрянодесантної дивізії.

У 1983—1984 роках — начальник навчального центру повітрянодесантної дивізії.

У 1984—1987 роках — заступник командира батальйону, командир батальйону парашутно-десантного полку повітрянодесантної дивізії.

У 1987—1990 роках — слухач командного факультету у Військовій академії ім. Фрунзе.

У 1990—1995 роках — заступник командира окремої повітрянодесантної бригади, а згодом заступник начальника й начальник навчального центру підготовки молодших спеціалістів повітрянодесантних бригад.

У 1995—1997 роках — слухач факультету підготовки спеціалістів оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних Сил України.

У 1997—1999 роках — начальник штабу та командир 30-ї танкової дивізії 8-го армійського корпусу.

З 20 серпня 1999 року — генерал-майор^[2].

У 1999—2001 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 13 армійського корпусу.

У 2001—2002 роках — начальник штабу — перший заступник начальника Головного управління внутрішніх військ МВС України.

У 2002—2003 роках — перший заступник Голови Держкомітету у справах охорони державного кордону України — Командувача Прикордонних військ України.

З 22 серпня 2002 року — генерал-лейтенант.

У 2003—2011 роках — перший заступник Голови Державної прикордонної служби України — директор Департаменту по роботі з особовим складом.

З 21 серпня 2007 року — генерал-полковник^[3].

У 2011—2014 роках — директор Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України.

5 березня 2014 року, під час вторгнення на суверенну територію України «невідомих формувань в російській уніформі» був викрадений біля військової частини під Ялтою — за свідченнями очевидця: «російські байкери зупинили авто, порізали шини та забрали прикордонника». В ході оперативного розслідування того ж дня вдалося встановити його місце перебування, після успішних переговорів звільнений.

З 25 березня 2014 року по 3 липня 2014 року — виконувач обов'язків Міністра оборони України^[4].

З 2 квітня^[5] по 5 липня^[6] 2014 року — член Ради національної безпеки та оборони України.

Був призначений Головою міжвідомчої робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміцнення обороноздатності держави^[7].

З 3 липня 2014 року — заступник Секретаря Ради національної безпеки та оборони України^[8], а з 17 лютого 2015 року по 27 липня 2021 року — перший заступник Секретаря РНБО.

З 2 серпня 2021 року по 23 лютого 2022 року — у розпорядженні Міністра оборони України.

З 24 лютого 2022 року по 15 серпня 2022 року — начальник штабу — заступник начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського.

З 16 серпня 2022 року — начальник Національного університету оборони України.

Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».^[9]

• Медаль «За військову службу Україні» (23 листопада 1998) — за зразкове виконання військового обов'язку, досягнення високих показників у бойовій і професійній підготовці^[10].
• Медаль «Захиснику Вітчизни»^[11]. (14 жовтня 1999).
• Орден «За заслуги» III ст. (20 грудня 2003) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності і безпеки України, мужність і високий професіоналізм, проявлені при виконанні службових обов'язків^[12].
• Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за вагомий особистий внесок у захист державного суверенітету, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, зміцнення економічної безпеки держави, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові та з нагоди 20-ї річниці незалежності України^[13].
• Орден «За заслуги» I ст. (4 грудня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високий професіоналізм та з нагоди Дня Збройних Сил України^[14].
• Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 грудня 2016) — за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України^[15].
• Орден Богдана Хмельницького II ст. (17 березня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку^[16].
• нагороджений відзнаками Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001), «Ветеран військової служби», нагрудним знаком «За заслуги перед ЗС України» (2011), почесним нагрудним знаком «Слава і честь» (2020), медалями «10 років Збройним Силам України» (2001), «За зміцнення обороноздатності» (2021), «Золотий тризуб» (2023).
• нагороди колишнього СРСР: медаль «За бездоганну службу» ІІІ ст. (1986), Медаль «За бойові заслуги»^[11] (1986), «За відмінність у військовій службі» І ст. (1987), «70 років ЗС СРСР» (1988), «За бездоганну службу» ІІ ст. (1991), Орден Червоної Зірки^[11] (1991), Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» III ст.^[11] (1991).

• Невідомі викрали генерал-полковника в Криму [Архівовано 6 Березня 2014 у Wayback Machine.]
• Керівництво Державної прикордонної служби України