Кооперативна вулиця (Харків)

Кооперативна вулиця
Харків
Кооперативна вулиця; Харків
	Вид згори на Кооперативну вулицю Вид згори на Кооперативну вулицю
Місцевість	Центр, Поділ
Район	Основ'янський
Колишні назви
	Сінна, Рибна, Л. П. Берії
Загальні відомості
Протяжність	780 м
Координати початку	49°59′10″ пн. ш. 36°13′50″ сх. д. / 49.98611° пн. ш. 36.23056° сх. д.
Координати кінця	49°59′19″ пн. ш. 36°14′25″ сх. д. / 49.98861° пн. ш. 36.24028° сх. д.
поштові індекси	61003
Транспорт
Найближчі станції метро	«Майдан Конституції» (400 м)
Автобуси	119е, 241е
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі	від № 1 до № 32
Архітектурні пам'ятки	№ 6/8, 10, 24
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r2450165
Мапа
Кооперативна вулиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кооперативна вулиця.

Кооперати́вна вулиця — вулиця в центрі Харкова, в Основ'янському адміністративному районі. Довжина 0,650 км^[1]. Починається від Університетської вулиці, йде на схід і долучається до проспекту Героїв Харкова перед Харківським мостом. Кооперативну вулицю перетинають Лопатинський, Троїцький, Плетнівський і Подільський провулки. По короткому відрізку вулиці проходить автошлях М 18, який тут починається і йде далі Подільським провулком.

Історія і назва

Місцевість «Поділ» почала забудовуватись при самому початку виникнення Харкова. Появу нинішньої Кооперативної вулиці відносять до XVII століття. У 1804 р. вулиці офіційно була присвоєна назва «Сінна», оскільки тут, біля Торгової площі, продавали сіно. Взагалі, на вулиці велася жвава торгівля. У 1820—1830-ті роки з'явилися ряди рибних крамниць, у зв'язку з чим у 1869 р.^[1] Сінна вулиця отримала нову назву — «Рибна». В середині XIX ст. на вулиці почали зводити кам'яні будинки, а дорогу забрукували. З початку XX ст. будуються Волзько-Камський банк, Товариство взаємного кредиту дрібних промисловців. За радянських часів, у 1936 р. (за іншими даними — 3 липня 1923 р.^[1]) Рибній вулиці присвоїли назву «Кооперативна», оскільки на ній розташовувалося багато торгово-кооперативних будівель, а в будинку № 10 знаходилося правління Центрального робітничого кооперативу (Церабкоопу). З 15 грудня 1936 р. по 2 жовтня 1945 р. носила ім'я Лаврентія Берії. В роки німецької окупації рішенням Міськуправи від 7 вересня 1942 р. називалася Рибна. 15 липня 1953 р., по смерті Сталіна, вулиці повернули сучасну назву — Кооперативна^[1].

Будинки

Буд. № 6/8 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 328, 1908—1911 рр., арх. М. А. Бабкін.
Буд. № 7 — Харківський коледж Державного університету телекомунікацій.
Буд. № 8 — Колишній будинок купця 3-ї гільдії Миколи Петренка і заїжджий двір.^[2]

Буд. № 10 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 329. Будівля Товариства взаємного кредиту дрібних промисловців, побудована в 1915 р. Нині це Харківський гідрометеорологічний технікум. В. Тимофієнко називає автором архітектора І. І. Загоскіна^[3].
Буд. № 12 — Будівля Інспекції Держенергонагляду у Харківській області.^[4] 4-поверхова будівля побудована у 1930-ті роки, архітектор Д. Р. Торубаров. Частково надбудована у 60-ті роки до 5 поверхів.
Буд. № 13 — Харківська обласна універсальна наукова бібліотека.
Буд. № 24, 26 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 347. Колишній будинок купця 3-ї гільдії Івана Ващенкова, арх. А. А. Тон, 1840-ві роки^[5]. Нині житлові будинки.

Джерела

Єдиний адресний реєстр міста Харкова [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Улицы и переулки Подола. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник. Кооперативная [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
А. Лейбфрейд, В. Реусов, А. Тиц. Харьков: Архитектура, памятники, новостройки. Путеводитель. Центр [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Т. В. Тихомирова. Харьковский Подол [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Харьков транспортный [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Вул. Кооперативна на сайті Mapia
Домофото. Список зданий, Харьков, Кооперативная улица. Архів оригіналу за 28 квітня 2021. Процитовано 28 квітня 2021.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. (2011). Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... Харьков: «Издательство САГА». с. 142. ISBN 978-617-575-024-7.
↑ Заархівована копіясторінки Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купца Петренко по ул. Рыбной, где был постоялый двор
↑ Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник. ЗАГОСКІН Іліодор Іліодорович. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
↑ Державна інспекція з енергетичного нагляду. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
↑ Заархівована копіясторінки Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купца Ивана Ващенкова по Рыбной улице

Література

Дьяченко Н. Т. Кооперативная улица // Улицы и площади Харькова. Очерк. — Издание 4-е, исправленное и дополненное. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 62-65. — 50000 прим.(рос.)

[:0-1] а ^б ^в ^г Дмитриева Е.Н., Дьякова Е.В., Харченко Н.М; под общ. ред. Куделко С.М. (2011). Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов... Харьков: «Издательство САГА». с. 142. ISBN 978-617-575-024-7.

[2] Заархівована копіясторінки Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купца Петренко по ул. Рыбной, где был постоялый двор

[3] Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII - початку XX століть. Біографічний довідник. ЗАГОСКІН Іліодор Іліодорович. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.

[4] Державна інспекція з енергетичного нагляду. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.

[5] Заархівована копіясторінки Прогулки по городу с Андреем Парамоновым. Сказ о доме купца Ивана Ващенкова по Рыбной улице

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]