Красний Пінхас Абрамович

Красний Пінхас Абрамович
Народився	1881  Бердичів, Київська губернія, Російська імперія
Помер	1939

Кра́сний Пі́нхас Абрамо́вич (1881, Бердичів, Київська губернія, — 1939) — єврейський громадський і політичний діяч.^[1][2]

Був членом правління, а після лютневої революції 1917 року — одним із керівників Фолкспартей. Брав участь в організації єврейських шкіл в Україні. З квітня 1918 — член Президії парламенту України — Української Центральної Ради — Малої Ради.

З лютого 1919 по листопад 1920 займав посаду міністра з єврейських справ в різних урядах Директорії. За його ініціативи Директорія прийняла постанову про створення надзвичайної державної комісії для розслідування погромів та притягнення винних до кримінальної відповідальності.

У кінці 1920 Красний емігрував, а в 1927 повернувся до Радянського Союзу. У 1938 був заарештований, в 1939 страчений за звинуваченням у створенні та керівництві антирадянською сіоністською терористичною організацією.

В 1928 вийшла книга «Трагедия украинского еврейства (к процесу Шварцбарда)» (укр. «Трагедія українського єврейства (до процесу Шварцбарда)») (Харків, 1928), в якій Красний звинуватив Директорію і особисто Симона Петлюру в організації єврейських погромів.

28 лютого 1938 заарештований, 11 травня 1939 засуджений до 10-ти років ув’язнення. Реабілітований 1993 року.

• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — С. Пінхас Красний. — ISBN 966-02-2074-X.