Країни Осі

Країни осі^[1], Нації осі, Об'єднання осі, Країни фашистського альянсу, гітлерівська коаліція (нім. Achsenmächte [ˈak.sn̩ˌmɛç.tə] ( прослухати); італ. Potenze dell'Asse [po.'tɛn.t͡se delˈlas.se]; яп. 枢軸国 Sūjikukoku sɯːdʑikɯꜜkokɯ) — об'єднання країн в часи Другої світової війни.

Три головні країни — елементи вісі: націонал-соціалістичний Третій Рейх, фашистська Італія та Японська імперія («Вісь Рим-Берлін-Токіо») були членами військового союзу Троїстого пакту (англ. Tripartite Pact) підписаного в серпні 1940 року, що офіційно заснували Об'єднання Вісі. Під час найбільшого підйому пакту його країни-члени домінували над значною частиною Європи, Північної та Східної Африки, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії й Океанії^[2].

Початок

Докладніше: Троїстий пакт

Термін «вісь», як вважають, першим застосував прем'єр-міністр Угорщини Дюла Гембеш, який відстоював союз Німеччини, Угорщини та Італії й був посередником між Німеччиною й Італією задля зменшення протиріч між ними, задля досягнення цього союзу^[3]. Передчасна смерть Гомбоша у 1936 році при проведенні переговорів з Німеччиною в Мюнхені та зайняття його посади неофашистом припинило початкове притягнення Угорщини до триполярної осі, але зменшило протиріччя між Італією та Німеччиною, що вело до створення двополярної осі^[3].

В листопаді 1936 року, термін «вісь» розпочав офіційно використовувати італійський диктатор Беніто Муссоліні, коли він говорив про вісь Рим—Берлін посилаючись на угоду між Німеччиною й Італією від 25 жовтня 1936 року. Муссоліні оголосив, що ці дві держави формують «Вісь», навколо якої інші держави Європи та світу мали б обертатись. Ця угода була підписана під час Другої італо-абіссінської війни, проти експансії Італії виступила Ліга Націй, й Італія отримала підтримку Німеччини. Пізніше, у травні 1939 року, ці відносини, перетворені в союз, Муссоліні назвав «Сталевим пактом».

Термін «Держави осі» формально почав вживатись після підписання Троїстого пакту між Німеччиною, Японією й Італією 27 вересня 1940 року. До договору пізніше приєднались Угорщина (20 листопада 1940 року), Румунія (23 листопада 1940 року), Словаччина (24 листопада 1940 року) і Болгарія (1 березня 1941 року).

Італійське ім'я Roberto у 1940-1945 роках отримало нове значення — вживалось як скорочення «Rome-Berlin-Tokyo».

Його найпотужнішими державами з військового погляду були Німеччина і Японія. Ці дві нації також підписали Антикомінтернівський пакт 1936 року.

Від листопада 1940 року між нацистською Німеччиною і СРСР велися офіційні таємні переговори про приєднання Радянського Союзу до Осі, що мало здійснитись через підписання нового документа про фактичний розподіл Східної півкулі планети між учасниками Пакту чотирьох Держав: Німеччиною, Італією, Японією та Радянським Союзом^[4]. Однак, вкінці 1940 року, Гітлер відкинув цей план і віддав наказ^[5]^[6] готуватися до нападу на СРСР.

Країни-учасники

Основні країни

Третій Рейх з 1 вересня 1939 року.
Королівство Італія з 1 вересня 1939 року до 8 вересня 1943 року.
Японська імперія з 25 листопада 1939 року.

Сателіти і союзники

Угорське королівство з 20 листопада 1940 року з Трансильванією і Воєводиною.
- Карелія (з осені 1941 року);
Румунське королівство з 20 листопада 1940 року до 23 серпня 1944 року;
Словацька республіка з 20 листопада 1940 року;
Болгарське царство з 1 березня 1941 року до 9 вересня 1944 року;
Королівство Югославія 1—27 березня 1941 року;
Незалежна Держава Хорватія з 15 липня 1941 року — зі Славонією та Боснією і Герцеговиною;
Королівство Ірак.

Неформальні союзники Третього Рейху

СРСР (сторона що вела спільні бойові дії^[7]^[8]) від 17 вересня 1939 до 22 червня 1941.
Фінляндія (сторона що вела спільні бойові дії) з травня 1940 року до 19 вересня 1944 року — з Петсамо.

Сателіти та союзники Японської імперії

Маньчжурська держава (1937—1945 роки) — офіційно не проголошувала війни країнам Антигітлерівської коаліції; розгромлена вступом Червоної армії у війну проти Японії (1945).
Менцзян (Внутрішня Монголія) з 27 вересня 1940 року.
Тимчасовий уряд Китайської Республіки (Ван Цзинвей) з 29 березня 1941 року.
Бірманська держава (1943—1945) — офіційно проголосила війну.
Філіппінська республіка (1943—1945 роки) — офіційно не проголошувала війни.
В'єтнамська імперія з 11 березня до 23 серпня 1945 року.
Камбоджа 9—15 квітня 1945 року.
Лаос 1944—1945.
Тимчасовий уряд вільної Індії (1943—1945 роки) — офіційно проголосив війну.
Таїланд (1942—1945) — офіційно не проголошував війни.

Сателіти та союзники Королівства Італія

Албанія з 1 листопада 1939 року до 8 вересня 1943 року.
Королівство Чорногорія (Режим С.Дрлевича), формально з 12 липня 1941 року до 8 вересня 1943 року, фактично — кілька тижнів 1941.

Окуповані та анексовані Третім Рейхом

Остмарк (Австрійська республіка).
Вестмарк (Саар)
Частини Польської республіки:
- Генеральна губернія;
- Країна Варти (Познань).
Вільне місто Данциг.
Частини Чехословацької республіки:
- Протекторат Богемії та Моравії з 15 березня 1939;
- Судетенланд.
Люксембург.
Данія.
Бельгія (генерал-губернатор Фалькенхаузен).
Франція (окуповані землі, включаючи Ельзас і Лотарингію).
Нормандські острови.
Італійська соціальна республіка з 23 вересня 1943 року;
Частини колишнього Королівства Югославія:
- Сербія (з Банатом) — маріонетковий режим Недича з 1 вересня 1941;
- Нижня Каринтія і Нижня Штирія;
- Провінція Любляна (до 1943 підпорядкувалась Королівству Італія, потім Третьому Рейху)
Східні райхскомісаріати:

Держави-колабораціоністи

Примітки

↑ ВІСЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 23 жовтня 2022.
↑ Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.
↑ ^а ^б Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291
↑ Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
↑ Nekrich, Aleksandr Moiseevich; Ulam, Adam Bruno; Freeze, Gregory L. (1997). Pariahs, Partners, Predators: German-Soviet Relations, 1922–1941, Columbia University Press. ISBN 0-231-10676-9; pp. 202–205.
↑ Roberts, Geoffrey (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953, Yale University Press. ISBN 0-300-11204-1; p. 59.
↑ Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.). 50 (1): 15—27. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. ISSN 0967-067X. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021. The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland
↑ Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism. 39: 106. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022. As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17

Посилання

Axis History Factbook [Архівовано 23 листопада 2006 у Wayback Machine.]
Full text of The Tripartite Pact
Silent movie of the signing of The Tripartite Pact
В. С. Коваль. «ВІСЬ РИМ-БЕРЛІН» [Архівовано 2 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 578. — ISBN 966-00-0734-5.

Це незавершена стаття про Другу світову війну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ВІСЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. slovnyk.ua. Процитовано 23 жовтня 2022.

[2] Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.

[sinor-3] а ^б Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291

[4] Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.](рос.)

[5] Nekrich, Aleksandr Moiseevich; Ulam, Adam Bruno; Freeze, Gregory L. (1997). Pariahs, Partners, Predators: German-Soviet Relations, 1922–1941, Columbia University Press. ISBN 0-231-10676-9; pp. 202–205.

[6] Roberts, Geoffrey (2006). Stalin's Wars: From World War to Cold War, 1939–1953, Yale University Press. ISBN 0-300-11204-1; p. 59.

[7] Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.). 50 (1): 15—27. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. ISSN 0967-067X. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 15 грудня 2021. The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland

[8] Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism. 39: 106. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 червня 2022. As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]