Кібардіна Валентина Тихонівна
Валентина Тихонівна Кібардіна (17 (30) травня 1907, Вітебськ — 5 жовтня 1988, Ленінград) — радянська актриса театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1951). Лауреат Сталінської премії третього ступеня (1951)[1]. БіографіяВалентина Кібардіна народилася у білоруському Вітебську тодішньої Російської імперії. З дитинства мріяла стати акторкою. Після закінчення школи 1924 року вирушила до Ленінграда вступати до театрального інституту. На вступних іспитах читала монолог Олімпіади Самсонівни Большової з комедії Олександра Островського «Свої люди — порахуємося» та байку Івана Крилова «Слон та Моська»[2]. В 1929 році Валентина Кібардіна закінчила студію Юрія Юр'єва при Театрі драми імені Олександра Пушкіна. У дипломній виставі «Учитель Бубус» зіграла роль дівчинки-дикунки[2]. На професійній сцені дебютувала того ж року, в Ленінградському театрі Народного дому (1930 року цей театр було об'єднано з Червоним театром); грала комедійні та характерні ролі. 1934 року відбувся яскравий кінодебют Валентини Кібардіної у фільмі «Юність Максима», потім були інші фільми кінотрилогії. У 1936 році Валентина Кібардіна перейшла до Великого драматичного театру імені Максима Горького. Остання поява на сцені — Катюша Маслова в інсценуванні роману «Воскресіння» Лева Толстого (1979, Ленінградський Центральний будинок працівників мистецтв). Померла в Санкт-Петербурзі та похована на Серафимівському цвинтарі[2] (15-та ділянка). Визнання та нагороди
ТворчістьРолі у театрі
Фільмографія
ПриміткиПосилання |