Лансере Євген Євгенович

Лансере Євген Євгенович
Лансере Евгений Евгениевич
Худ. Сомов Костянтин Андрійович, портрет Євгена Лансере, 1907 рік
При народженні	Лансере Евгений Евгениевич
Народження	23 серпня (4 вересня) 1875[1]  Павловськ, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[2]
Смерть	13 вересня 1946(1946-09-13)[2][3] (71 рік)
	Москва, СРСР[2]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	росіянин
Країна	Російська імперія, СРСР
Жанр	монументальні твори, жанрові картини, світлини до книжок, театрально-декораційне мистецтво
Навчання	малювальна школа в Петербурзі(1892), Академія Ф. Ккалароссі та Р. Жюльєна в Парижі (1895-98 рр.)
Діяльність	художник, професор, сценограф, скульптор, ілюстратор, mosaicist, графік
Напрямок	реалізм
Роки творчості	1898-1945
Відомі учні	Аполлон Кутателадзе, Абакелія Тамара Григорівна, Таїров Микола Христофорович і Valentin Topuridzed
Працівник	Тбіліська академія мистецтв
Батько	Лансере Євген Олександрович
Мати	Катерина Бенуаd[4]
Діти	Лансере Микола Євгенович
Роботи в колекції	Третьяковська галерея і Національна галерея Вірменії
Нагороди
Лансере Євген Євгенович у Вікісховищі

Євге́н Євге́нович Лансере́ (рос. Евгений Евгениевич Лансере; 23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — 13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1943).

Походить з відомої родини Бенуа-Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Є. О. Лансере — скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда (Серебрякова по чоловіку) — відомий художник.

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів був М. С. Самокиш.

У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академіях Колароссі та Жуліана.

• 1899 — повернення в Петербург, прийнятий до спілки «Світ мистецтва» (рос. «Мир искуства»)
• 1905 р. — перебування на Далекому Сході.
• 1906 р. — головний художник шотижневого сатиричного журналу «Пекельна пошта».
• один з засновників і працівників так званого «Стародавнього театру», що припинив свою діяльність через початок Першої світової війни.
• 1912–1915 рр. — художній керівник мануфактури порцеляни і майстерень гравіювання скла в Петербурзі.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилів XVI–XVII століть. Присмак ретроспективізму мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне XVIстоліття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком Першої світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потяга. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтитулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Парки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

• 1920 р. — викладач в Тбіліській академії мистецтв, пініше в Московському архітектурному інституті.
• 1927–1931 рр. — перебування в Парижі.
• 1934–1938 рр. викладач у Всеросійській академії мистецтв в місті Ленінград. Серед монументальних творів цього періоду — стінописи в Казанському вокзалі і готелі «Москва».

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

• Плафон «Вивільнення з полону Андромеди» на стелі палацу Тарасова, Москва.
• Ескіз декорації для нездійсненої постановки балету «Сільвія» в Маріїнському театрі в Петербузі. 1901. 4-я картина. (У зібранні Одеського художнього музею).
• Сходження Єлизавети Петрівни 25 листопада 1741 року. Цесарівна Єлизавета Петрівна і преображенці в кордегардії Зимового Палацу вніч на 25 листопада 1741 року. 1911. (У зібранні Одеського художнього музею).
• Геркулес і Нес. 1913. (У зібранні Одеського художнього музею).
• Хаджі-Мурат на балу. 1913.
• Жіночий портрет. 1922. (У Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанку).
• Театральні декорації до вистави-хроніки «Юлій Цезар» Шекспіра, 1924 р.
• Ілюстрації до творів Льва Толстого.
• Триптих «Червоні партизани Дагестану» (1931).
• Серія «Трофеї російської зброї» (1942).

• 
  «Флот доби Петра І» (1909).
• 
  «Імератриця Єлизавета Петрівна в Царському Селі» (1905).

• Сецесія
• Символізм
• Бенуа Олександр Миколайович
• Світ мистецтва (товариство)
• Радянське мистецтво

• Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — К., 1967. — С. 294.
• Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
• Лансере Е.Е, Каталог выставки, М, 1961 (рос)
• Подобедова О. И. «Е. Е. Лансере» 1875—1946, М, 1961 (рос.)
• Исаев В. Ю. «Сокровища дома Волошина», альбом, Симферополь, СОНАТ, 2004 (рос.)
• Л. Игнатьева, статья «Мастерство интерпретации пространства» // журнал «Искусство», № 4, 1990 (рос.)

• Лансере Евгений Евгеньевич. Биография и творчество художника на Artonline.ru [Архівовано 29 вересня 2011 у Wayback Machine.]
• http://www.staratel.com/pictures/ruspaint/332.htm [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]