Ле́та (грец. Λήθη) — ріка забуття в підземному царстві Аїда. Коли померлий що прямує по підземному царству пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».

Лета — однойменний річковий бог у давньогрецькій міфології.

Лета — дочка Ериди, мати харит;

Давні римляни асоціювали із Летою португальську річку Ліма.

У 1880 році Джон Роддам Спенсер Стенхоуп намалював «Води Лети на рівнинах Елізіума» [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] ^[1], на якому зображені паломники, що подорожують до Лети.

Ескіз Ромейн Брукс 1930 року під назвою «Лета» [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] зображує безстатеві фігури, які оточують жінку, що занурює ногу в річку забуття.

Гіпсова скульптура Сайруса Далліна «Ле Лета» 1903 року зображує богиню Лету, яка спить на ложі з маком і зрізаним деревом.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
• Войтех Замаровський. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — ISBN 5-250-01575-1.
• Сім підземних королів^[ru] (1964) із циклу Олександра Волкова «Чарівник Смарагдового міста»

• Лета [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 827-828. — 1000 екз.

1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)