Лотоцький Антін Львович

Антін Львович Лотоцький
Антін Лотоцький
Псевдонім	Ярослав Вільшенко, Я. Вільшенко, Вуйко Тонцьо, Я. Вко, ТотоДолото, А. Бей, Лотан, Самособою не Руданський, А.Л., Л.А. та ін.
Народився	13 січня 1881(1881-01-13) село Вільховець, Королівство Галичини і Володимирії,  Австро-Угорщина
Помер	28 травня 1949(1949-05-28) (68 років) Львів,  УРСР
Поховання	поле № 51, Личаківський цвинтар, Львів
Громадянство	Австро-Угорщина,  Польща,  СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет, прозаїк, журналіст, видавець, педагог, громадський діяч
Сфера роботи	література[1][1], дитяча та підліткова літератураd[1][1], журналістика[1][1] і видавнича справа[1][1]
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Мова творів	українська
Роки активності	кінець 1890-х років—1949
Жанр	казка, оповідання, повість, поезія, статті
Magnum opus	книга історичних оповідань «Княжа слава»
Членство	СП СРСР і Національна спілка письменників України
Батько	Лотоцький Лев Антонович
Учасник	Перша світова війна
Лотоцький Антін Львович у Вікісховищі
Роботи у  Вікіджерелах

Анті́н Льво́вич Лото́цький (13 січня 1881, с. Вільховець, нині Тернопільський район, Тернопільська область — 28 травня 1949, Львів) — український громадський діяч, учасник національно-визвольних змагань 1914–1920 років, активний діяч Пресової Кватири Українських Січових Стрільців, учитель Рогатинської приватної гімназії, дитячий письменник, журналіст і видавець. Син Лева Антоновича, брат Володимира-Богдана та Михайла Лотоцьких.

Народився 13 січня 1881 року в селі Вільховець у Галичині (Австро-Угорщина) в родині педагога і письменника Лева Лотоцького. В сім'ї панувала творча атмосфера та український патріотичний дух. Це вплинуло на світогляд хлопчика, сформувало любов до України, до її історії, до свого народу. Змалку почав складати казки, писати оповідання, віршував.

Навчався у Бережанській гімназії, в якій разом із братом Володимиром видавав гумористичний журнал «Небелиці». Під час навчання в гімназії був членом таємного гуртка «Молода Україна». Після гімназії продовжив навчання у Львівському університеті на філософському факультеті, де історичну тему його літературній творчості прищепив український історик Михайло Грушевський. Співпрацював з газетою «Діло».

За студентських часів (1907—1910) з'явилися перші друковані літературні твори А. Лотоцького, які були видані Товариством «Просвіта».

З 1911 року викладав у Рогатинській приватній гімназії.^[2] 1912 року, учні та вчителі Рогатинської гімназії здійснили мандрівку «Пішки на гору Маркіяна», присвячену 100-річчю натхненник національного пробудження Галичини Маркіяна Шашкевича. Автором ідеї був директор гімназії Михайло Галущинський. За сім днів (2-8 липня) він, четверо викладачів (Антін Лотоцький, Микола Венжин (Угрин-Безгрішний), Микола Щуровський, Лев Смулка) і дев'ятеро учнів (Іван Верб'яний, В. Воробець, Іван Горянський, Михайло Дорошенко, Стефан Кіржецький, Коритко, Юліан Соколовський, Степан Велитович, В. Дзера) пішки пройшли від Рогатина до Підлисся і назад^[3].

Після Другої світової війни перебрався до Львова, де мешкав в інтернаті для старих, часто хворів і страждав від голоду. У 1946 році його прийняли до Спілки письменників УРСР, хоча за радянських часів було перевидано лише один його літературний твір – казку «Котигорошок».^[4]

Помер у Львові 28 травня 1949 року. Похований на 51 полі Личаківського цвинтаря.

У його доробку близько 13 книг оповідань, сценічних картин, віршів, повістей.

Перші друковані літературні твори побачили світ за сприяння Товариства «Просвіта» — «Цвіти з поля» (1907), «Ведмедівська попівна» (1909), історична повість з часів Хмельниччини «Триліси» (1910). У творах проявилося життєве кредо молодого письменника — розповідати дітям про події героїчної та складної історії українського народу, виховувати любов до рідного краю.

Разом з М. Угрином-Безгрішним видав «Коротку граматику української літературної мови» (1936).

У 1930-х роках твори Антона Лотоцького поширювались серед української діаспори, зокрема у США через українську газету «Свобода»^[5] (наприклад, книжки для дітей «Роксоляна», «Козак Байда», «Мандрівка Мишки-Гризикнижки по Львові»).

• Лотоцький А. Браві хлопці [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.]: Оповідання. — Краків: Українське Видавництво, 1942. — 85 с.
• Лотоцький А. Ведмедівська попівна [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]: Історичне оповідання. — Фельдкірх: Заграва, 1946. — 24 с. (Популярна бібліотека, кн. 2)
• Я. Вільшенко Швець Копитко і Качур Квак [Архівовано 30 листопада 2021 у Wayback Machine.]: казка про шевчика Копитка та про качурика Квака. 2-е вид. — Н. Й.: Говерля, 1952. — 32 с.
• Я. Вільшенко Чорнокнижник з Чорногори: віршоване оповідання для дітей. 2-е вид. — Н. Й.: Говерля, 1957. — 71 с.
• Я. Вільшенко Чорнокнижник з Чорногори: з образками А. Манастирського. — Харків; Київ: Видавець Савчук О. О.; Бібліотека українського мистецтва Катерини Лебедєвої, 2016. — ХІІ, 72 с.
• Я. Вільшенко Мандрівки Мишки Гризикнижки [Архівовано 26 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Нью-Йорк: Говерля, 1962. — 128 с.
• Я. Вільшенко Перша кривда [Архівовано 16 жовтня 2020 у Wayback Machine.]: Сценічна картина в 1 дії з життя Тараса Шевченка. — Нью-Йорк: Говерля, 1962. — 16 с.
• Лотоцький А. Езоп: пригоди Езопа, грецького байкаря. — Н. Й.: Говерля, 1956. — 48 с.
• Лотоцький А. Пастушок з Назарету: оповідання з дитячих літ Ісуса Христа [фотопередрук]. — Н. Й.: Говерля, 1960. — 60 с.
• Лотоцький А. Кирило Кожум'яка: народ. переказ. 2-е видання [передрук]. — Н. Й.: Говерля, 1962. — 62 с.
• Лотоцький А. Історія України для дітей: для дітей середнього шкільного віку. — Львів: Фенікс, 1990. — 239 с.
• Лотоцький А. Історія України для дітей. — Івано-Франківськ: Просвіта, 1991. — 256 с.
• Лотоцький А. Михайло Семиліток. Тоді, як галич на Галич налітала: Оповідання // Древо пам'яті. — К., 1990. — Вип. 1. — с. 221—225, 280—291.
• Лотоцький А. Михайло-семиліток: Оповідання // Позакласне читання. 6 кл. — Тернопіль, 1998. — с. 78—85.
• Лотоцький А. Михайло-семиліток: Для серед. шк. віку. — К.: Школа, 2007. — 252 с.: іл.
• Лотоцький А. Княжа слава: Оповідання; для серед. шк. віку. — Львів: Каменяр, 1991. — 230 с.
• Лотоцький А. Княжа слава: Іст. оповід. — К., 1991. — 47 с.: іл. — (Історія. Пригоди. Фантастика).
• Лотоцький А. Хрест над Дніпром: Історичні оповіді про прийняття віри Христової в Україні. — К.: Соняшник, 1991. — 64 с., тираж 115 000. ISBN 5-7707-1484-0, художник Георгій Якутович / відтворення видання видавництва «Світ дитини», Львів, 1938.
• Лотоцький А. Кужіль і меч: Іст. повісті для юнацтва. — Львів: Червона калина, 1991. — 336 с. — (Іст. б-ка «Дзвона». — Ч. 7)
• Лотоцький А. Роксоляна: Іст. оповід. з XVI століття. — Тернопіль: Ред. видав. відділ упр. по пресі, 1991. — 78 с.
• Лотоцький А. У святу ніч; Йорданська вода; Святий Миколай іде; Гість із неба; Хитра Маруся; Таки так…; Славцьо на грибах; Нема диму; За кару; Підсніжничок; Цікаві мишки: Вірші // Рости на щастя України-мами: Галицька читаночка / Упоряд.-ред. Б.Мельничук, Б.Проник. — Тернопіль, 1991. — с. 13, 16, 24, 25, 26, 115, 155, 186.
• Лотоцький А. Козак Байда: Іст. оповід. Стрілецька легенда. — Тернопіль: Ред.-видав. відділ упр. по пресі, 1992. — 122 с.
• Лотоцький А. Мудра володарка: Оповідання // Тернопіль: Тернопільщина літературна. — Тернопіль, 1992. — Вип. 2, ч. 1. — с. 27—29.
• Лотоцький А. Тоді, як галич на Галич налітала: Нарис із 1340—1349 рр. // Убивство князів Бориса і Гліба. — К., 1992. — с. 76-87.
• Лотоцький А. Левада пречистої: Легенди. — Львів: Каменяр, 1993. — 135 с.
• Лотоцький А. Дарусина молитва; Молитва; Молитва до Непорочної Матері Божої: Вірші // Богославень: духовна поезія західноукраїнських авторів / Ред.-упоряд. Б. Мельничук, М. Ониськів. — Тернопіль, 1994. — с. 30—31, 105—106, 235—236.
• Лотоцький А. На Запоріжжя: Оповідання // Український історичний календар'95. — К., 1994. — с. 42—44.

1991 — перевидано збірки історичних оповідань «Княжа слава», «Хрест над Дніпром», повісті «Кужіль і меч». Того ж року з ініціативи тодішнього головного редактора редакційно-видавничого відділу обласного управління по пресі Б. Мельничука у Тернополі було перевидане оповідання А. Лотоцького «Роксоляна».

1992 — перевидано збірку творів «Козак Байда» (крім однойменного, оповідання «Смертне зілля», «Три побратими», стрілецька легенда «Чого червоних маків так багато?»).

«Казка про змія, князівну і Гриця» А.Лотоцького разом з творами Р. Завадовича і Б. Лепкого увійшла до збірки «Три казки» (бібліотека газ. «Селянська доля», 1992).

Ряд віршів для дітей були представлені в читанках «Рости на щастя України-мами» (1991) і «Я дитина українська» (1993), а також в антології духовної поезії західноукраїнських авторів «Богославень» (1994).

Ім'я Антона Лотоцького носить гімназія в м. Снятині вулиця, на якій вона розташована^[6].

У 1993 році вулиця Аджарська у Львові отримала назву на честь Антона Лотоцького. Вулиця переважно забудована одноповерховими будинками 1930-х років, є нові житлові забудови 2000-х років^[7].

• Герасимова Г. П. Лотоцький Антін Львович [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 276. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Мельничук Б. Лотоцький Антін Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 394. — ISBN 966-528-199-2.

• Добірка творів А. Лотоцького у е-бібліотеці Чтиво [Архівовано 6 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Лотоцький Антін Львович [Архівовано 25 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Український центр.
• Будар О. Лев Лотоцький — письменник і народний вчитель // Свобода. — ч. 2. — 8 січня 2010. — С. 17. [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Лотоцький Антін Львович [Архівовано 6 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Укрліт.org.
• Вільшенко Я. Червона шапочка. — Львів: Світ дитини, 1921. [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Бібліотека українського мистецтва.

---

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.