Людвіг фон Айманнсбергер

Людвіг фон Айманнсбергер
Ludwig Alfred von Eimannsberger
Л. фон Айманнсбергер в австрійському генеральському мундирі.
Народження	19 листопада 1878(1878-11-19)  Відень, Австро-Угорщина[1]
Смерть	31 липня 1945(1945-07-31) (66 років)  Інсбрук, Австрія[1]
Країна	Австро-Угорщина  Австрія  Третій Рейх
Рід військ	артилерія
Роки служби	1899–1943
Звання	Генерал артилерії
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна
Титул	лицар
Діти	Ludwig von Eimannsbergerd
Нагороди
Людвіг фон Айманнсбергер у Вікісховищі

Людвіг Альфред фон Айманнсбергер (нім. Ludwig Alfred von Eimannsberger; 19 листопада 1878 р. Відень — 31 липня 1945, Інсбрук) — генерал артилерії, генеральний інспектор Збройних сил Австрії (1929—1930). Військовий діяч Австро-Угорщини, Австрійської республіки та Третього Рейху. Теоретик в галузі бронетанкових військ та міжвійськової бойової взаємодії.

Людвіг фон Айманнсбергер народився 19 листопада 1878 р. у Відні, в шляхетній австрійській родині з великими військовими традиціями. У 1899 р. закінчив Військово-технічну академію й розпочав службу в 11-му Ц. і У. полку польової артилерії в Будапешті^[2]. У 1905 р. закінчив військову школу у Відні й отримав звання гауптмана. У 1906—1908 роках, як артилерійський офіцер перебуває на штабній роботі в XV-му армійському корпусі та фортеці Перемишль. Пізніше командував 4-ю батареєю в 30-му полку польової артилерії.

Під час Великої війни перебував на різних керівних посадах, пов'язаних з артилерією, в низці армійських підрозділів. За 1914—1918 рр. з гауптмана дослужився до оберстлейтенанта^[3].

У 1918 р. продовжив службу в Збройних силах Австрійської республіки. Служив інструктором у Віденській офіцерській школі. У 1921—1922 рр. очолював відділ збройних технологій у військовому міністерстві. У 1926—1927 рр. інспектор артилерії збройних сил. З 1929 до 1930 р. військовий інспектор збройних сил республіки. З 1930 р. у відставці.

Після подій 1938 р. йде на військову службу до Вермахту, де підтверджується його звання генерала артилерії. З травня по липень 1940 р. вищий артилерійський офіцер при штабі командування «Схід». У 1943 р. пішов у відставку. Помер 31-го липня 1945 р. в Інсбруці^[4].

• 
  Лицарський герб Айманнсбергерів.
• 
  Айманнсбергер в австро-угорському однострої.
• 
  Генерал фон Айманнсбергер оглядає офіцерів-випускників, 1929 р.
• 
  Генерал фон Айманнсбергер на маневрах.

В 1930-х починає активно займатись військовою теорією. Сфера зацікавлень — застосування танкових та механізованих підрозділів у сучасній війні (на досвіді Першої світової війни). У 1934 р. випускає книгу «Танкова війна», яка з часом перекладається багатьма мовами^[5].

• 
  Обкладинка румунськомовного видання «Танкової війни», Бухарест, 1937 р.

• Військовий ювілейний хрест (1908)
• Бронзова і срібна медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з мечами
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу (Німецька імперія)
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (Третій Рейх)

• Гайнц Вільгельм Гудеріан

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.