Ліна Вертмюллер

Ліна Вертмюллер
італ. Lina Wertmüller
Ліна Вертмюллер, 2011
Дата народження	14 серпня 1928(1928-08-14)
Місце народження	Рим, Італія
Дата смерті	9 грудня 2021(2021-12-09) (93 роки)
Місце смерті	Рим, Італія[1]
Громадянство	Італія
Конфесія	католичка
Професія	кінорежисерка, сценаристка
Alma mater	Національна академія драматичного мистецтваd
Роки активності	1963—наш час
Діти	Zulimad
IMDb	ID 0921631
Нагороди та премії
Берлінська художня преміяd (1987) Crystal Awardd (1985) зірка на голлівудській Алеї слави премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягненняd
«Давид ді Донателло» за кар'єру (2010)
linawertmuller.com
Ліна Вертмюллер у Вікісховищі

Лі́на Вертмю́ллер (італійською: [ˈliːna vertˈmuller] Lina Wertmüller. Справжнє ім'я — Арканджела Феліче Ассунта Вертмюллер фон Ельґґ Еспаньйол фон Браухіч (Arcangela Felice Assunta Wertmüller von Elgg Espanol von Brauchich); 14 серпня 1928, Рим — 9 грудня 2021, там само) — італійська кінорежисерка та сценаристка.

Ліна Вертмюллер народилася 14 серпня 1928 року в Римі в аристократичній швейцарській сім'ї^[2]. У 1951 році закінчила Римську театральну Академію під керівництвом П'єтро Шарова, працювала асистентом режисера в музичному і драматичному театрах. Після знайомства з Федеріко Фелліні стала помічником режисера у фільмах «Солодке життя» і «Вісім з половиною».

У 1963 році Вертмюллер зняла свій перший повнометражний фільм «Василіски». У цей період вона познайомилася з актором Джанкарло Джанніні, що згодом зіграв ролі в найкращих її стрічках. Потім Вертмюллер зняла ще три фільми — «Цього разу поговоримо про чоловіків» (1965), комедію «Рита-настира» (1966) і телевестерн «Моя душа належить покеру» (1967) під псевдонімом Джордж Браун. Після цього Ліна Вертмюллер повернулася в театр. Вона вийшла заміж за Енріко Джоба, який став художником-декоратором в її фільмах.

У 1972 році комедія Ліни Вертмюллер «Ображена честь Мімі-металурга» отримала номінацію на премію 25-го Каннського кінофестивалю. У цьому і подальших її фільмах зіграв Джанкарло Джанніні, який набув міжнародної популярності. У 1970-х роках вийшли комедії з соціально-політичним підтекстом — «Фільм про любов і анархію» (1973), «Усе на місці й усе безладно» (1974) та «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1975) за який Ліна Вертмюллер стала першою жінкою-номінантом на премію «Оскар» за найкращу режисуру.^[3]

У 1978 році Ліна Вертмюллер зняла фільм у Голлівуді — «Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю», що виявився комерційно невдалим. Подальші фільми з еротичними сюжетами не повторили успіху ранніх робіт Вертмюллер.

Ліна Вертмюллер виступає театральним драматургом і співавтором сценаріїв фільмів інших режисерів, була постановником опери «Кармен» в театрі Сан-Карло в Неаполі.

У Ліни Вертмюллер є донька від шлюбу з Енріко Джобом — Марія Зуліма Джоб (нар. 17.01.1991).

Рік		Назва українською	Оригінальна назва	Режисер	Сценарист
1963		Василіски	I basilischi
1964-65	т/с	Щоденник Джан Бурраскі	Il giornalino di Gian Burrasca
1965		Цього разу поговоримо про чоловіків	Questa volta parliamo di uomini
1966		Рита-настира	Rita la zanzara
1967		Не дратуйте настиру	Non stuzzicate la zanzara
1968		Моя душа належить покеру	Il mio corpo per un poker
1970		Місто насильства	Città violenta
		Коли у жінок були хвости	Quando le donne avevano la coda
1972		Коли жінки втратили хвости	Quando le donne persero la coda
		Брат Сонце, сестра Місяць	Fratello sole, sorella luna
		Ображена честь Мімі-металурга	Mimì metallurgico ferito nell'onore
1973		Дорогі батьки	Cari genitori
		Фільм про любов і анархію	Film d'amore e d'anarchia, ovvero 'stamattina alle 10 in via dei Fi…
1974		Усе на місці й усе безладно	Tutto a posto e niente in ordine
		Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні	Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto
1975		Паскуаліно «Семеро красунь»	Pasqualino Settebellezze
1977		Переїзд	Which Way Is Up?
1978		Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю	La fine del mondo nel nostro solito letto in una notte piena di pio…
		Кривава сутичка між двома чоловіками через вдову — підозрюються політичні мотиви	Fatto di sangue fra due uomini per causa di una vedova — si sospett…
1983		Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги	Scherzo del destino in agguato dietro l'angolo come un brigante da …
1984		Сотто, Сотто	Sotto… sotto… strapazzato da anomala passione
1985		Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами	Un complicato intrigo di donne, vicoli e delitti
1986		Літня ніч з грецьким профілем, мигдалеподібними очима і запахом базиліку	Notte d'estate con profilo greco, occhi a mandorla e odore di basilico
1987		Імаго Урбіс	Imago urbis
1988	т/ф	Десятий «підпільний»	Il decimo clandestino
1989		У місячну ніч	In una notte di chiaro di luna
		12 режисерів про 12 міст	12 registi per 12 città
1990	т/ф	Субота, неділя і понеділок	Sabato, domenica e lunedì
1992		Я сподіваюся, що видеруся	Io speriamo che me la cavo
1996		Німфа	Ninfa plebea
		Робітник і перукарка у вирі сексу та політики	Metalmeccanico e parrucchiera in un turbine di sesso e di politica
1999		Фердинанд і Кароліна	Ferdinando e Carolina
2001	т/ф	Франческа і Нунціата	Francesca e Nunziata
2002		Віднесені	Swept Away
2004		Фаршировані перці йдуть у справу	Peperoni ripieni e pesci in faccia
2009	т/ф	До біса бідність!	Mannaggia alla miseria!

Нагороди та номінації Ліни Вертмюллер^[4]

Рік	Категорія	Фільм	Результат
Міжнародний кінофестиваль у Локарно
1963	Срібний парус за найкращий художній фільм	Василіски	Перемога
Премія «Золотий кубок»
1964	Василіски		Перемога
Каннський міжнародний кінофестиваль
1972	Золота пальмова гілка	Ображена честь Мімі-металурга	Номінація
1973		Фільм про любов і анархію	Номінація
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1974	Срібна стрічка за найкращий оригінальний сюжет	Фільм про любов і анархію	Номінація
1986	Срібна стрічка за найкращу режисерську роботу	Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами	Номінація
	Срібна стрічка за найкращий сценарій		Номінація
Премія «Золотий глобус» (Італія)
1975	Нагорода Alitalia		Перемога
2009	Золотий глобус за кар'єру		Перемога
Тегеранський міжнародний кінофестиваль
1975	Золотий козеріг	Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні	Перемога
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1975	Найкращий режисер	Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні	3-є місце
	Найкращий сценарій		2-е місце
1977	Найкращий режисер	Паскуаліно «Семеро красунь»	3-є місце
Премія «Оскар»
1977	Найкращий режисер	Паскуаліно «Семеро красунь»	Номінація
	Найкращий сценарій		Номінація
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1978	Золотий ведмідь	Кінець світу в нашому подружньому ліжку одного разу дощовитою ніччю	Номінація
1986		Складна інтрига з жінками, провулками і злочинами	Номінація
	Премія Отто Дібеліуса		Перемога
	Приз журі читачів «Berliner Morgenpost»		Перемога
Московський міжнародний кінофестиваль
1985	Золотий приз	Жарт долі, що підстерігає в засідці, немов бандит з великої дороги	Номінація
Венеційський міжнародний кінофестиваль
1989	Золотий лев	У місячну ніч	Номінація
Міжнародний приз Флайяно
2008	Приз за кінокар'єру		Перемога
Премія «Давид ді Донателло»
2010	«Давид ді Донателло» за кар'єру		Перемога

• Peter Biskind. «Lina Wertmuller: The Politics of Private Life» in Film Quarterly 28, pp. 10–16 (1974–75)
• Bullaro, Grace Russo. Man in Disorder — The Cinema of Lina Wertmüller in the 1970s. ISBN 978-1-905886-39-5
• Déléas, Josette. Lina Wertmüller — Un rire noir chaussé de lunettes blanches — a critical biography filled with delightful anecdotes and Lina's irresistible humour. ISBN 978-1-4251-2755-8
• William R. Magretta and Joan Magretta. «Lina Wertmuller and the Tradition of Italian Carnivalesque Comedy» in Genre 12, pp. 25–43. (1979)
• Tiziana Masucci, «I chiari di Lina» -her new and sparkling biography- (Edizioni Sabinae, Roma 2009)ISBN 978-88-96105-22-1

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ліна Вертмюллер

• Офіційний сайт [Архівовано 3 червня 2017 у Wayback Machine.](італ.)
• Ліна Вертмюллер на сайті IMDb (англ.)
• Ліна Вертмюллер на сайті MYmovies.it (італ.)
• Ліна Вертмюллер [Архівовано 24 квітня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Enciclopedia Treccani(італ.)