Макаренко Іван Леонтійович

Макаренко Іван Леонтійович
Народився	4 січня 1882(1882-01-04)[1]  Новощербинівська, Єйський відділ, Кубанська область, Російська імперія[1]
Помер	6 травня 1945(1945-05-06)[1] (63 роки)  Прага, Протекторат Богемії і Моравії[1]
Діяльність	політик
Брати, сестри	Макаренко Петро Леонтійович

Макаренко Іван Леонтійович (04. 01. 1882, станиця Новощербинівська — 06. 05. 1945, Прага) — український політичний діяч. Брат П. Макаренка.

Народився в станиці Новощербинівська на Кубані.

Закінчив Кубанську учительську семінарію (станиця Полтавська). Учителював, працював у страховому товаристві

1915 мобілізований до російської армії, закінчив прискорений курс Миколаївського кавалерійського училища. Учасник 1-ї Світової війни. Після Лютневої революції 1917 обраний делегатом до Кубанської військової ради, де очолив комісію, що працювала над розробленням «Временного положения о высших органах власти в Кубанском крае» (згодом покладено в основу Кубанської конституції). Також був товаришем (заст.) голови Тимчасового (військового) уряду Кубані.

Обстоював інтереси кубанського козацтва, протестував проти терору, розв'язаного Добровольчою армією проти прихильників автономії Кубані. Від літа 1918 — уповноважений Кубанського уряду при уряді Всевеликого війська Донського; у жовтні того ж року — голова Кубанської законодавчої ради, лідер «чорноморців». У листопаді 1919 після проденікінського перевороту перейшов на нелегальне становище.

Від 1920 — на еміграції. Мешкав у Югославії, згодом — у Чехо-Словаччині. Автор праці «Кубань» // «Воля», Відень, 1920, т. 3, № 7, 8, 12.

Трагічно загинув під час антинацистського повстання у Празі.

• Білий І. Іван Леонтійович Макаренко // Козак. Париж, 1963, № 76.