|
Маніфест трьохсот сорока трьох
Маніфест трьохсот сорока трьох (фр. Manifeste des 343) — опублікований 5 квітня 1971 року у французькому журналі Le Nouvel Observateur відкритий лист, складений Симоною де Бовуар і підписаний ще 342 жінками з вимогою декриміналізації абортів, на той момент кримінально караних у Франції, і визнанням, що самі робили аборт. Станом на 1971 рік у Франції діяв закон 1920 року, за яким аборти належали до злочинів, підсудних магістратським судам (tribunal correctionnel), а звичайним покаранням за аборт було від 3 до 4 років ув'язнення (під час режиму Віші аборти могли за певних умов карали навіть смертною карою; після звільнення Франції повернули колишній закон)[1]. При цьому у Франції щорічна кількість підпільних абортів оцінювалася щонайменше в 300—400 тис. на рік. Заможні француженки їздили робити аборти за кордон, наприклад, до Великої Британії, де аборти дозволено 1967 року[2]. Перший абзац маніфесту говорив: «У Франції один мільйон жінок на рік робить аборти. Приречені на секретність, роблять їх у небезпечних умовах, хоча під медичним наглядом це дуже проста процедура. Ми затикаємо роти цим мільйонам жінок. Я заявляю, що я одна з них. Я заявляю, що я робила аборт. Так само, як ми вимагаємо вільного доступу до засобів контрацепції, ми вимагаємо право на аборт». У найближчому номері сатиричний тижневик Charlie Hebdo опублікував карикатуру Жана Кабю з підписом: «Від кого завагітніли всі 343 шльондри з маніфесту за аборти?» (Qui a engrossé les 343 salopes du manifeste sur l’avortement?), що висміювала політиків-чоловіків; маніфест практично відразу отримав другу назву «Маніфест 343 шльондр» (Manifeste des 343 salopes)[3]. У наступні роки у Франції відбулися кілька великих акцій за декриміналізацію абортів, а в лютому 1973 вийшов аналогічний відкритий лист 331 лікаря, які зізнавалися у проведенні підпільних абортів[4]. 1975 року набув чинності закон, який легалізував аборти, також відомий за ім'ям міністерки охорони здоров'я Сімони Вейль. 1972 року американський феміністський журнал Ms. у першому номері опублікував аналогічний лист, підписаний, зокрема, Анаїс Нін, Біллі Джин Кінг та Норою Ефрон. Це сталося за рік до того, як рішенням у справі Ро проти Вейда Верховний суд США легалізував аборти на всій території США[5]. Відомі підписантки
Див. такожПримітки
Посилання |
.svg){kind=small}
