Маргарита Лотаринзька (герцогиня Алансонська)

Маргарита Лотаринзька
фр. Marguerite de Lorraine
Народилася	1463[1][4][…]  Водемон
Померла	2 листопада 1521(1521-11-02)[1][2][3]  Аржантан[1][6]
Поховання	Абатство Сен-Дені
Країна	Франція
Діяльність	аристократка
Знання мов	французька
Титул	герцог і герцогиня[d]
Конфесія	католицька церква
Рід	Лотаринзький дім
Батько	Frederick II of Lorraine, Count of Vaudémontd[1]
Мати	Йоланда Анжуйська[1]
Брати, сестри	Рене II (герцог Лотарингії)[1], Nicholas of Lorraine, Lord of Joinvilled[1], Pierre of Vaudemontd[1], Jeanne of Lorrained[1] і Yolande of Lorrained[1]
У шлюбі з	René, Duke of Alençond[1]
Діти	Карл IV (герцог Алансон), Франсуаза Алансонська і Anne d'Alençond
Медіафайли у Вікісховищі

Маргари́та Лотари́нзька (1463, Водемон, Франція — 1521, Аржантан, Франція) — свята Римської католицької церкви, герцогиня Алансонська у шлюбі з герцогом Рене^[ru], пізніше черниця Кларисинького ордену.

Маргарита Лотаринзька — молодша дочка графа де Водемон Феррі II^[ru] й Іоланди Анжуйської. Втратила батька, коли їй було сім років, її виховував у Екс-ан-Провансі дідусь Рене Анжуйський. Коли 1480 року той помер, її відправили назад у Лотарингію до брата — Рене II. Він улаштував її шлюб з Рене^[ru], герцогом Алансонським, весілля відбулося в Тулі 14 травня 1488 року^[7].

Подружжя мало троє дітей:

• Карл IV (2 вересня 1489 — 11 квітня 1524), герцог Алансону і граф Першу від 1492 року, граф Арманьяку^[ru] і Фрезенсаку^[ru] і віконт Родезу^[fr] від 1497 року
• Франсуаза (1490 — 14 вересня 1550), герцогиня де Бомон і дю Мен від 1543; 1-й чоловік: від 1505 року Франсуа II^[ru], герцог де Лонгвиль^[ru]; 2-й чоловік: від 1513 року Карл IV де Бурбон, герцог Вандому
• Анна^[ru] (30 жовтня 1492 — 12 жовтня 1562), дама де Ла Герш, регентка Монферрато в 1518—1530 роках; чоловік: від 1508 року Гільйом XI Джованні^[ru], маркіз Монферратський

Овдовівши 1492 року, управляла герцогством і виховувала дітей. Коли діти виросли, вирішила відмовитися від мирського життя і пішла в монастир Мортане. Пізніше привезла з собою в Аржантан декого з черниць, і з дозволу Папи Римського заснувала кларисинський монастир^[8].

Постриглася в черниці 11 жовтня 1520 року. 2 листопада 1521 року, провівши рік в аскетизмі, померла у своїй келії у віці 62 років. Після закриття монастиря її тіло передано церкві Сен-Жермен^[fr] в Аржантані. 1793 року під час Французької революції його осквернили і кинули в місце загального поховання^[8].

В березні 1921 року Папа Бенедикт XV канонізував Маргариту Лотаринзьку, її свято припадає на 2 листопада.