Матах

Матах (вірм. Մատաղ) — традиційна благодійна пожертва в Вірменській апостольській церкві.

Дослівно матах означає «піднести сіль» — матуцанел (піднести) та ах (сіль). Головний сенс матаха — дар Богу, через створення милостині бідним, пожертвування. Здійснюється або у вигляді благодійної трапези, або — роздачею м'яса пожертвуваної тварини. Матах не є встановленням Церкви, а формою народного благочестя.

На жаль, багато хто, зокрема вірмени, нині неправильно розуміють сутність матаха, ототожнюючи його з дохристиянським жертвопринесенням, через що Вірменська церква періодично роз'яснює своїм парафіянам, що матах — це милостиня, а не жертва тварин.

Таким чином, матахом в Вірменській Церкві є не жертва тварин, а будь-яка милостиня. А самі священики ВАЦ освячують лише сіль, яку можна додати до будь-якої їжі та роздати нужденним. Але священик не освячує тварин, через що може скластися помилкове враження.

Рослинний компонент у їжі людини, це насамперед хлібний компонент. У вірмен це лаваш. У вірменській культурі існує традиція приготування жертовного лаваша. Для такого лаваша борошно певної якості має бути зібране в семи будинках, а не просто взяте з скрині. Випікання жертовного лаваша відбувається без солі та закваски — таким чином він виходить прісним. Жертвовий лаваш повинен бути розданий у сім будинків, які потребують хліба, потребують допомоги в їжі. Роздають його самі жертводавці цього лаваша^[1].

У вірменській традиції існує чотири градації тварин жертв:

1. Мінімальна жертва — пара голубів.
2. Півень.
3. Основна жертва — баран.
4. Вища жертва — бик.

Жертва птахом проводиться окремо жінками, а бараном — окремою родиною. Вища жертва (жертва биком) може здійснюватися лише азгом тобто сімейно-спорідненою групою, що налічує у своєму складі сім'ї кількох поколінь і відгалужень, що бере свій початок по чоловічій лінії від загального предка прабатька. Тільки азгове жертвопринесення, тобто загальносуспільне, загальносільське, може бути принесене у формі бика. За традицією, бик повинен бути завжди чоловічої статі та темного, в основному, чорного кольору.

Для виконання матаха необхідні тварина, яка має бути особиною чоловічої статі (ягня, бичок, півень або голуб), і сіль. Не можна жертвувати хвору тварину, яка має каліцтва, оскільки дари, які Бог підносить, повинні бути чистими і непорочними. Заколювати тварину повинен чоловік. Голову і нутрощі необхідно закопати в землі, щоб залишки тварини, яка буде освячена внаслідок обряду матаха, не діставалися в їжу іншим тваринам. Даровану тварину не можна приводити до храму.

У варінні жертовної страви беруть участь жінки. Жертовна їжа може бути засмажена. У той же час м'ясо може бути не тільки вареним, воно може бути роздано в сирому вигляді в сім бідних будинків або спожите самими, але з неодмінним запрошенням сусідів, родичів тощо.

Оскільки матах — це не кровне жертвопринесення, роль священнослужителя зводиться виключно до освячення солі, що приноситься жертвувачем. Тобто Церквою благословляється не сама тварина, а саме сіль, оскільки вона є символом чистоти та освячення. Церковне обґрунтування присутності в обряді солі полягає в тому, що внаслідок гріха, вчиненого Адамом, земля була проклята, і все стало порочним, тому благословляючи сіль, священник освячує її, і тварина, вживаючи сіль, очищається нею^[2]. Освяченою сіллю годується тварина, після вибою м'ясо вариться у воді, приправленій цією ж сіллю. Нічого, крім солі, до м'яса не додається.

Замість м'яса тварини може бути здійснена будь-яка пожертва, наприклад хліб, інша їжа, одяг, гроші тощо. буд. Бенкет або вживання м'яса пожертвуваної тварини не є сенсом матаха, який полягає у прояві милосердя та благодійності: той, хто чинить матах, подає хліб насущний незаможним, тим самим виконуючи заповідь.

Матах не можна здійснювати в середу та п'ятницю, а також у дні посту. М'ясо матаха заборонено зберігати вдома як їжу, але необхідно того ж дня з'їсти його за трапезою або роздати незаможним. М'ясо бичка за традицією роздається в 40 будинків, ягняти — в 7 будинків, а півня — в 3 будинки. Традиція вживання м'яса голуба втрачена серед сучасних вірмен, а тому серед невоцерковлених з'явилася традиція такого собі «символічного матаха», коли голуб випускається в небо. Однак така традиція не має сенсу пожертвування бідним і не передбачає освячення солі, а тому і матахом по суті не є.

Людьми невоцерковленими, а також християнами інших традицій, матах може сприйматися як кровна жертва, подібна до старозавітних чи язичницьких жертвоприношень. Серед невоцерковленого народу існує багато неправильних, що пов'язуються з матахом, схожих з язичництвом обрядів і звичаїв. Люди не знають і не бажають з'ясувати в церкві навіщо і як робити матах, вважають за необхідне привести тварину до церкви з подальшими діями на кшталт ходу навколо храму перед убоєм і маніпуляціями з кров'ю, якою або обмазуються самі, або бризкають на стіни. Такі дії церквою категорично не підтримуються.

Матах не є кровною жертвою, подібною до старозавітних чи язичницьких жертвоприношень. Згідно з християнським віровченням, Ісус Христос пролив свою кров за людські гріхи на хресті, таким чином зникла необхідність отримання відпущення гріхів пролиттям крові тварини, яка існувала у Старому Завіті. Тому головний сенс матаха — прояв милосердя. Сама сутність матаха відповідає духу та заповідям Нового Завіту і не суперечить йому. Матах — не унікальне явище у християнстві, у давній християнській церкві після літургії мали місце «трапези любові», які готувалися для хворих та незаможних.

	Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних
— Апостол Лука, Біблія, Євангеліє від Луки 14:12-14

Матах в Вірменській апостольській церкві звершується з різних приводів, частіше як подяка Богові за милість або з проханням про допомогу. Найчастіше матах виконується як обітниця за благополучний результат чогось, наприклад повернення з армії сина або одужання від тяжкої хвороби члена сім'ї, а також твориться як клопотання за упокій. Однак і заведено робити матах у вигляді суспільної трапези членів парафії в період великих церковних свят або у зв'язку з освяченням церкви.

Обряд матаха з'явився за часів святого Григорія Просвітителя. Передання Вірменської церкви повідомляє, що після прийняття християнства у Вірменії у 301 році, перед Церквою постало питання про використання тварин, які раніше спеціально вирощувалися для принесення жертв у язичницьких храмах. Оскільки жертвою Господа Ісуса Христа були усунені жертви тварин, то святий Григорій Просвітитель запропонував використовувати тварин для жертви милості. Тепер християнин міг зробити жертву не кров'ю тварини, а у вигляді благодійності, роздавши м'ясо бідним.

Відомо так, що після прийняття Вірменією християнства з нагоди перемоги в битві з гунами цар Тирдидат з усім своїм оточенням на чолі зі св. Григорієм Просвітителем у церкві св. Іоанна Предтечі в Тароні в подяку Богові здійснив матах, заколовши безліч тварин і роздавши їх народу.

Таким чином, в Вірменській церкві встановився звичай, не лише приватно жертвувати тварин у їжу нужденним, а й влаштовувати громадські трапези для народу в дні великих свят, у зв'язку з освяченням церков, хачкарів та інших подій^[3].

Аналогічний матах обряд існує і в Грузинській православній церкві, яка сьогодні належить до православних церков візантійської традиції, але до VII століття була тісно пов'язаною з ВАЦ і обрядово, і догматично, і ієрархічно.

Зберігся матах і в удін, що були послідовниками Алванського католикосату Вірменської Апостольської Церкви.

• Петросян Єзнік. Вірменська Апостольська Церква
• Ново-Нахічеванська та Російська Єпархія Вірменської Апостольської Церкви. Таїнства та обряди: матах (жертвопринесення) та освячення солі
• [1]