Share to:

 

Матицін Олег Васильович

Олег Васильович Матицін
Олег Васильович Матицін
Олег Васильович Матицін
Міністр спорту Російської Федерації
Нині на посаді
На посаді з21 січня 2020
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрМихайло Мішустін
ПопередникПавло Колобков

Народився19 травня 1964(1964-05-19) (60 років)
Москва, РРФСР, СРСР
Відомий якміністр Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРосія Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаРосійський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму
Російська академія державної служби
Alma materРосійський державний університет фізичної культури, спорту, молоді та туризму Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяспортсмен, політик
Нагороди
Підпис

Олег Васильович Матицін (нар. 19 травня 1964 року, Москва, РРФСР, СРСР) — російський політичний діяч. Міністр спорту Російської Федерації з 21 січня 2020 року.[1]

Доктор педагогічних наук (2002), професор (1999), член—кореспондент Російської академії освіти[2], член Ради з розвитку фізичної культури і спорту при Президентові Російської Федерації[3].

Президент Міжнародної федерації студентського спорту (FISU), почесний президент російського спортивного студентського союзу. Ректор Російського державного університету фізичної культури, спорту, молоді та туризму (2001—2006).

Життєпис

Народився 19 травня 1964 року в Москві.

Спортивні досягнення

Професійно займався настільним тенісом, представляючи на змаганнях спортивне товариство «Буревісник».

Майстер спорту СРСР з настільного тенісу (1980), володар Кубка СРСР (1982), призер VII Спартакіади народів СРСР (1983), чемпіонату РРФСР (1984)[4].

З середини 1980-х року тренував збірну команду ГЦОЛІФК з настільного тенісу. Команда стала двічі чемпіоном Всесоюзної Універсіади (1988, 1990) і чемпіоном світу серед студентів (1992).

У 1997 році ця робота була оцінена присвоєнням Олегу Матицину звання заслуженого тренера Російської Федерації.

Освіта

У 1985 році закінчив Державний центральний ордена Леніна інститут фізичної культури.

У 1989 році там же закінчив аспірантуру, в 1990 році отримав ступінь кандидата педагогічних наук, захистивши дисертацію «підготовка висококваліфікованих спортсменів в настільному тенісі з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей особистості та діяльності».

У вересні 1990 направлений Державним комітетом СРСР з народної освіти на науково-педагогічне стажування в Пекінський спортивний університет, в 1991 році отримав його диплом.

У 2002 році в Уральської державної академії фізичної культури (нині УралГУФК) захистив докторську дисертацію на тему «Система формування спеціальної підготовленості юних спортсменів на етапах багаторічної підготовки в індивідуальних ігрових видах спорту: на матеріалі настільного тенісу»[5].

У 2006 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю «державне і муніципальне управління» в Російської академії Державної служби при Президентові Російської Федерації.

Після завершення стажування в КНР в 1991 повернувся на роботу в ГЦОЛІФК-Ргуфксміт в якості викладача.

У 1996 році отримав звання доцента і призначений деканом факультету індивідуальної професійної освіти.

У 1996—1999 року був деканом факультету індивідуальної професійної освіти.

У 1999—2001 року обіймав посаду проректора з навчальної роботи.

У період з 2001 по 2006 рік був ректором вузу. Далі з 2006 року по 2015 рік був президентом університету.

Робота в студентському спортивному русі

Паралельно з роботою в Ргуфксміт Матицин в 2005 році був обраний на посаду президента російського студентського спортивного союзу (РССС), який очолював до 2015 року.

В якості президента РССС брав активну участь в заявочних кампаніях Казані і Красноярськ а на право проведення Всесвітніх літніх Універсіад, входив до складу організаційних комітетів XXVII Всесвітньої літньої Універсіади 2013 року в Казані і XXIX Всесвітньої зимової Універсіади 2019 року в Красноярську. Олег Матицин був керівником російської делегації на Всесвітніх Універсіадах 2005, 2007, 2009, 2011, 2013 і 2015 року.

У 2005 був обраний до складу виконкому Європейської асоціації університетського спорту.

У 2007 став членом виконкому Міжнародної федерації університетського спорту (FISU).

У 2011 був обраний Першим віце-президентом FISU. На виборах виконкому FISU, що відбулися в листопаді 2015 в Лозанні, був обраний на посаду президента, набравши 102 голоси проти 23 голосів у чинного президента Клода-Луї Гальена[6][7][8].

В якості президента FISU ініціював розробку Глобальної стратегії FISU-2027, яка була затверджена на 35-й Генеральній асамблеї FISU в Тайбеї[9]. Під керівництвом Матицина FISU провела дві літні і дві зимові Універсіади.

Були підписані контракти на проведення зимових Універсіад в Люцерне (зимова Універсіада 2021) і Лейк-Плесіде (зимова Універсіада 2023) і літніх Універсіад в Ченду (Літня Універсіада 2021) і Єкатеринбурге (Літня Універсіада 2023). FISU також підписала меморандуми про взаєморозуміння з Міжнародним олімпійським комітетом та Асоціацією національних олімпійських комітетів, увійшла до складу Асоціації міжнародних спортивних федерацій, визнаних МОК[10].

У 2018 році Матицин увійшов до складу комісії МОК з олімпійської освіти[11].

У 2019 року на Генеральній Асамблеї FISU в Турине був переобраний на другий термін президентства FISU[12].

Міністр спорту Росії

21 січня 2020 року призначений на посаду міністра спорту Російської Федерації[13].

Санкції

Через вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2023 року Олега Матиціна занесено до списку санкцій США.[14]

З 9 червня 2022 року доданий до санкційного списку України.[15]

24 лютого 2022 року доданий до санкційного списку Нової Зеландії.[16]

Примітки

  1. Матицін Олег Васильович // Уряд Російської Федерації. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  2. Члени-кореспонденти Російської академії освіти «Російська академія освіти». Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
  3. Склад учасників ради [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Сайт Президента РФ
  4. Розділ 6. Персоналії керівників і провідних фахівців сфери фізичної культури і спорту. Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 9 листопада 2020.
  5. Олег Матыцин: Я їхав комсомольцем, членом партії. Повернувся — все завалилося. [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], Студентська хокейна ліга
  6. Олег Матыцин очолив світовий студентський спорт. Російська газета. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  7. Matytsin ousts incumbent Gallien as President of FISU. insidethegames.biz. 08-11-2015. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  8. Биография нового министра спорта Олега Матыцина [Архівовано 2020-01-23 у Wayback Machine.], ТАСС
  9. FISU to develop 10-year strategic plan guide to organisation's operations. 09-03-2016. Архів оригіналу за 7 червня 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  10. ARISF elect International University Sports Federation as new member in effort to strengthen educational links. insidethegames. 16 квітня 2018. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  11. помирити Росію з МОК: чим новий глава Мінспорту Олег Матицин краще Павла Колобкова [Архівовано 9 листопада 2020 у Wayback Machine.], DailyStorm
  12. Висока оцінка роботи. Олег Матицин переобраний на пост президента FISU. ТАСС. 16 листопада 2019. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 9 листопада 2020.
  13. / Олег Васильович Матицин [Архівовано 17 листопада 2020 у Wayback Machine.], Уряд Росії
  14. Russia-related Designations and Designations Updates; Belarus Designations; Publication of Russia-related Determination; Issuance of Russia-related General Licenses and Associated Frequently Asked Questions. U.S. Department of the Treasury (англ.). Процитовано 20 березня 2023.
  15. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». {{cite web}}: символ зміни рядка в |title= на позиції 34 (довідка)
  16. Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (новозел. англ.). Процитовано 20 березня 2023.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya