Share to:

 

Мендзижеч

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мендзижеч (значення).
Мендзижеч
Międzyrzecz
Герб Прапор
Герб Прапор
замок
замок
замок
Основні дані
52°26′ пн. ш. 15°35′ сх. д. / 52.433° пн. ш. 15.583° сх. д. / 52.433; 15.583
Країна Польща Польща
Регіон Любуське воєводство
Столиця для Ґміна М'єндзижеч і Мендзижецький повіт Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано друга половина IX століття
Магдебурзьке право 1248
Площа 10,26 км²
Населення ▼ 17 057 (01.01.2023)
· густота 1807 (2008[1]) осіб/км²
Висота НРМ 49,8–52,5  м
Міста-побратими Райнікендорф, Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Wilmersdorfd Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код (48) 95
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номери автомобілів FMI
GeoNames 3091969
OSM ↑2881701 ·R (Ґміна М'єндзижеч)
SIMC 0935529
Поштові індекси 66-300
Міська влада
Вебсайт miedzyrzecz.pl
Мапа
Мапа
CMNS: Мендзижеч у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мендзижеч, Мєндзижеч (пол. Międzyrzecz, нім. Meseritz) — місто в західній Польщі, на річках Обра та Паклиця. Адміністративний центр Мендзижецького повіту Любуського воєводства.

Географія

Місто розташоване на рівнині,[2] у північно-західній частині Великопольської низовини,[3] за 11 км від давнього кордону Бранденбургу.[2]

Історія

Дитмар Мерзебурзький згадував у своїй хроніці[2] про існування абатства в Мендзижечі у 1005 році. Ймовірно, вже тоді, окрім монастиря Римо-католицької церкви, існувало городище, яке 1095 року захопили поморяни та укріпили його. Король Владислав Герман наказав своєму воєводі Сецехові (пол. Sieciech) відновити контроль над городищем (містом), відправивши разом з ним свого сина — десятирічного королевича Болеслава. Воєвода мав намір відступити, оскільки в теплі пори року копати в болотистому ґрунті рови для полегшення підходу до замку не було доречним. Дочекавшись зими, коли болотистий ґрунт замерзне, вояки короля, підійшовши впритул під мури, таки змогли взяти Мендзижеч, а залога домовилася, що буде мати можливість вільного виходу. Місто перебувало під контролем поляків до смерті короля Болеслава III Кривоустого (1085—1138[4]), після чого його знову захопили поморяни. Поляки повернули над містом і замком до середини ХІІІ століття, бо тоді каліський князь Болеслав віддав наказ розширити замкові вали і перекопи. За часів правління короля Казимира ІІІ Мендзижеч знову належав полякам, а сам правитель сприяв зміцненню місцевої твердині. 1474 року сілезці разом з вояками короля Угорщини Матіаша Корвіна здобули та спалили місто, а замком заволоділи після того, як підкупили старосту Сендзівуя Жидовського (пол. Sędziwój Żydowski). 1485 року король Казимир IV Ягеллончик надав Мендзижечу магдебурзьке право. 1565 року король Сигізмунд II Август обрав місто як місце для проведення прикордонних ярмарків.[5]

1811 року в місті було 394 доми. 1836 року в місті заснували реальну школу, на базі якої пізніше відкрили філологічну гімназію.[2]

Демографія

1811 року проживали 3414 мешканців, 1837 — 4598, з них 3443 — християни, 1155 — євреї (пол. Żydzi).[2]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[6][7]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 9048 1679 6468 901
Жінки 9705 1618 5883 2204
Разом 18753 3297 12351 3105

Пам'ятки

Релігія

1259 року в місті існував костел святого Альберта (Войцеха), який імовірно давніше входив до складу монастирського комплексу. Староста Станіслав Мишковський віддав протестантам (лютеранам[джерело?]) римо-католицький костел, внаслідок чого місцевий пробощ Ян Лонцький (пол. Jan Łącki) змушено покинув місто.[5]

Цікаві об'єкти

Поблизу Мендзижеча розташований Regenwurmlager («Табір дощового черв'яка») — покинутий німецький укріплений район на заході Польщі.

Відомі люди

  • Мартін Фехнер (пол. Marcin Vechner) — сілезець, перший лютеранський пастор у місті[5]
  • Ян Франконіус (пол. Jan Franconius) — релігійний діяч, аріянський міністр у місті[8]

Каштеляни

Старости

Примітки

  1. ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. ↑ а б в г д Międzyrzecz, niem. Meseritz&n…bsp;— S. 382.
  3. ↑ Historia Międzyrzecza [Архівовано 19 червня 2017 у Wayback Machine.]. (пол.)
  4. ↑ Головко О. Б. Болеслав III Кривовустий [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 332. — ISBN 966-00-0734-5.
  5. ↑ а б в Międzyrzecz, niem. Meseritz&n…bsp;— S. 383.
  6. ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  7. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  8. ↑ Szczotka S. Franconius Daniel (w. XVI/XVII) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1948. — T. VII/1, zeszyt 31. — S. 80. (пол.)

Джерела

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya