|
Могильницький Іван Іванович
Іва́н Іва́нович Могильни́цький (*1894, Сороки, Коломийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — †1983, Коломия, Українська РСР) — український адвокат, громадсько-політичний діяч, член УСРП, в'язень сталінських таборів[1]. ЖиттєписНародився у селі Сороки Коломийського повіту в сім’ї греко-католицького священника Івана Могильницького. Навчався в Коломийській гімназії, а пізніше у Краківському університеті. Адвокатську діяльність розпочав 1923 pоку в Городенці. Тоді ж за рекомендацією знаного літератора Василя Стефаника вступив до Української соціалістично-радикальної партії. Згодом осів у Коломиї. Протягом 1926-1927 pоків був видавцем місцевої газети «Покутське слово». Як член повітових управ товариств «Просвіта» та «Рідна Школа», сприяв створенню по селах повіту хат-читалень, народних шкіл, кооператив, осередків Союзу української поступової молоді ім. М. Драгоманова «Каменярі». Часто виступав на народних вічах, вів полеміку на сторінках газет з діячами УНДО та інших партій. У якості адвоката неодноразово брав участь в політичних судових процесах, захищаючи членів КПЗУ. 3 приходом радянської влади на західноукраїнські землі Івана Могильницького обрали головою робітничого комітету Городенківщини. Однак попри свою лояльність до нової влади, 25 вересня 1939 pоку він був заарештований за звинуваченням в антирадянській пропаганді. 29 березня 1941 p. особлива нарада при НКВС СРСР засудила Івана Могильницького на 8 років «виправно-трудових таборів». Покарання відбував у Печорі (реабілітований 30 жовтня 1989 року)[2]. Після звільнення у 1946 pоці зі сталінських таборів повернувся до Коломиї, де й помер. Похований на міському цвинтарі Монастирок[1]. Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
