Мі-26

Мі-26 («Виріб 90»)
Мі-26 ВПС РФ
Тип	багатоцільовий вертоліт
Розробник	Ростовський вертолітний завод
Виробник	Московський вертолітний завод імені М. Л. Міля і Роствертол
Перший політ	14 грудня 1977[1]
Початок експлуатації	1980
Статус	експлуатується
Основні експлуатанти	Радянська армія  Україна  Росія  КНР  Індія  Білорусь  Казахстан
Виготовлено	318
Мі-26 у Вікісховищі

Мі-26 (виріб «90») (за кодифікацією НАТО: Halo — з англ. «Ореол») — радянський багатоцільовий транспортний вертоліт, найбільший у світі серійний транспортний вертоліт, але другий після прототипу Мі-12^[2]. Розробник — ДКБ Міля. Перший політ здійснив 14 грудня 1977. Серійно вироблявся Ростовським вертолітним заводом. Всього на 1999 виготовлено 220 машин (276 за весь термін серійного виробництва).

Неофіційна назва — «Корова». Вантажопідйомність — до 25 т корисного навантаження. Вертоліт може бути використаний для завдань як військового, так і цивільного характеру, а також для проведення пошуково-рятувальних операцій.

Вертоліт побудований за одногвинтовою схемою з двома двигунами і трьохстійковим шасі, яке не усувається у польоті. Суцільнометалевий фюзеляж напівмонококової конструкції має змінний переріз. У його носовій частині є радіопрозорий обтічник що закриває антену РЛС, кабіна екіпажу, кабіна для пасажирів, що супроводжують вантаж, і відсіки для розміщення обладнання. Центральна частина фюзеляжу має у своєму складі вантажну кабіну розміром 12,00 × 3,20 × (2,95-3,57) м і відсік, що переходить в кінцеву балку. У транспортно-десантному варіанті вертольота можуть розміститися 68 парашутистів або 80 солдатів зі штатною зброєю. У санітарному варіанті вертольота можливо розмістити до 60 нош з пораненими. Для завантаження великогабаритних вантажів у вантажній кабіні розташована електролебідка з тяговим зусиллям до 500 кг. Також вертоліт здатний перевозити вантажі на зовнішній підвісці.

Радіоелектронне та навігаційне обладнання вертольота дозволяє виконувати бойові задачі в складних метеорологічних умовах і в будь-який час доби. Навігаційний комплекс, що входить до його складу, містить у собі комбіновану курсову систему «Гребінь-2», пілотажний командний прилад ПКП-77М, радіоелектронну систему ближньої навігації «Веер-М», радіовисотомір, автоматичні радіокомпас і доплеровській вимірювач швидкості і кута зносу. Пілотажний комплекс вертольота ПКВ-26-1 складається з чотирьохканального автопілота ВУАП-1, системи траекторного управління, директорного управління та гасіння коливань вантажу на зовнішній підвісці. Вертоліт обладнаний метеолокатором, засобами зв'язку, а також телевізійною апаратурою для візуального спостереження за станом вантажу.

На сьогодні Мі-26 є найбільшим транспортним вертольотом у світі, який виробляється серійно. У США виробляється аналогічний за задачами, але набагато менший вертоліт CH-53 фірмою Sikorsky Aero Engineering Corporation.

• Афганська війна
• Карабаська війна
• Перша чеченська війна
• Друга чеченська війна

Використовувався для евакуації пошкоджених вертольотів СН-47 «Чинук» збройних сил США в Афганістані.^[3][4]

• В-29  — прототип
• Мі-26  — військовий транспортний варіант
• Мі-26А  — покращений варіант
• Мі-26М  — спроектований для підвищеної продуктивності
• Мі-26MS  — медичний варіант
• Мі-26НЕФ-М  — протичовновий варіант
• Мі-26П  — цивільний варіант на 63 пасажира
• Мі-26ПК  — «літаючий кран»
• Мі-26T  — цивільний транспортний варіант
• Мі-26TC  — вантажний варіант
• Мі-26ТМ  — «літаючий кран»
• Мі-26ТП  — пожежний варіант
• Мі-26ПП  — постановник перешкод
• Мі-26TS  — експортний варіант Мі-26T
• Мі-26ТЗ  — паливозаправник
• Мі-27  — повітряний пункт управління
• Мі-26Т2 — модифікація з екіпажем з 2-3 льотчиків, вертоліт здатний здійснювати нічні польоти, додані екрани в кабіні, замість аналогових датчиків.
• Мі-26Т2В — модифікація З сучасним інтегрованим комплексом бортового радіоелектронного обладнання НПК90-2В, БРЕО яке дозволяє в автоматичному режимі виконувати політ за маршрутом, вихід в заздалегідь задану точку, захід на посадку, а також предпосадочное маневрування і повернення на основний або запасний аеродром. Встановлено цифровий пілотажний комплекс, кольорові рідкокристалічні багатофункціональні індикатори, новий бортовий комплекс оборони "Вітебськ". Світлосигнальне обладнання Мі-26Т2 адаптовано під використання окулярів нічного бачення, встановлені нові енергопоглинаючі крісла екіпажу. Покращені системи навігації та супутникових засобів зв'язку вертольота.

У середині 80-х р. на базі Мі-26 був розроблений ряд військових модифікацій. Відповідно до урядової постанови в 1988 р. на Ростовському вертолітному заводі був побудований повітряний пункт управління, призначений для управління бойовими діями загальновійськових армій [1]. Машина отримала позначення Мі-27.

Конструкція Мі-27 аналогічна до базового вертольота. Вантажна кабіна поділялася поперечними перегородками на салон оперативної групи (ОГ), технічний і побутової відсіки. У салоні ОГ розміщувалися 6 робочих місць, у наступному відсіку розташовувалася група управління технічними засобами та організації зв'язку, там же при необхідності можна було організувати додаткові місця відпочинку. У технічному відсіку знаходилася радіозв'язкова апаратура. Побутове обладнання включало систему водопостачання, буфет, відсік для відпочинку двох людей і гальюн.

Були переобладнані два серійних вертольота, які проходили випробування в Ленінграді та Євпаторії. Одна з цих машин потім потрапила у Харківський інститут ВПС, де використовується і понині як наочний посібник [2] [Архівовано 8 березня 2010 у Wayback Machine.].

• Найбільша за кількістю жертв катастрофа в історії військової авіації СРСР / Росії і найбільша катастрофа вертольота в історії світової авіації сталася 19 серпня 2002 у Чечні. У результаті ракетної атаки чеченських партизанів над Ханкалою був збитий Мі-26 Збройних Сил РФ, який спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік.
• 14 липня 2009 року у південній афганській провінції Гельмунд, рухом Талібан, був збитий вертоліт Мі-26 належав авіакомпанії Air-Pecotox (Молдова) і на контрактній основі використовувався в рамках гуманітарної місії під егідою МССБ. Загинули шість членів екіпажу, всі – громадяни України. Четверо з шести загиблих пілотів вертольота Мі-26, який був збитий 14 липня в Афганістані, проживали у місті Новий Калинів Самбірського району Львівської області.^[5]
• 25 квітня 2020 року гелікоптер Мі-26 розвалився після жорсткої посадки на Ямалі. Внаслідок авіаційного інциденту є постраждалі, від двох до шести осіб. Загалом же на борту гелікоптера знаходилось восьмеро осіб — п'ятеро пасажирів та три члени екіпажу^[6].
• 27 липня 2023 року Мі-26 (реєстраційний номер RF-06053) зазнав аварії на аеродромі міста Якутськ, в результаті якої у гелікоптера відірвало хвостову частину.^[7]

• Росія  — 35^[8] + (7 Мі-26Т експлуатуються авіакомпанією «Вертикаль-Т»^[9])
• Казахстан
• КНДР
• Венесуела  — 2 Мі-26Т2^[10]
• Перу
• Білорусь  — 11 од.
• Індія
• Китай  — не менше 2 од.^[11]

• Молдова ^[12] — 14 липня 2009 в Афганістані у південній афганській провінції Гельмунд, рухом «Талібан» був збитий єдиний Мі-26, що належав молдавській компанії Air-Pecotox.
• Україна  — Більшість гелікоптерів утилізовані за технічним станом, частина була передана комерційним компаніям або продана за кордон. Всі наявні у ЗСУ гелікоптери Мі-26 зберігаються у 12-й бригаді армійської авіації (Новий Калинів). Більшість з них вже не підлягає відновленню.^[13]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mil Mi-26

• Міль Мі-26 [Архівовано 12 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Фотографії Мі-26 з Моніно [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Мі-26 [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Штаб фронта уходит в небо: воздушные командные пункты Миль Ми-6А ВКП, Ми-6АЯ (Ми-22) и Ми-27 [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Авіакон відновить Мі-26?. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 28 липня 2018. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)