Накидалюк Петро Іванович

Накидалюк Петро Іванович
Солдат
Загальна інформація
Народження	4 липня 1990(1990-07-04) Плоска, Рівненська область
Смерть	11 березня 2015(2015-03-11) (24 роки) Широкине, Донецька область
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	17 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України Оборона Маріуполя Бої за Широкине
Нагороди та відзнаки

Петро́ Іва́нович Накидалю́к (нар. 4 липня 1990(19900704), с. Плоска, Дубенський район, Рівненська область — пом. 11 березня 2015, с. Широкине, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, танкіст, солдат Збройних сил України.

Народився 1990 року в селі Плоска на Рівненщині. У віці 4 роки втратив батька. Навчався у Дубенській середній школі № 3 до 8 класу — після смерті дідуся важкохворій бабусі потрібен був догляд, і Петро вирішив бути біля неї, тож 9-й клас закінчив у Плосківській загальноосвітній школі. Продовжив навчання в Дубенському професійно-технічному ліцеї. Від 17 років професійно займався спортом, — вихованець Дубенської районної спортшколи; кандидат у майстри спорту з армреслінгу.

Під час Революції Гідності перебував з товаришами на київському Майдані.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції, у кількох бойових виходах. В складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» в районі Маріуполя.

Загинув 11 березня 2015, під час виконання бойового завдання біля села Широкине. В штабі оборони Маріуполя повідомили, що за день противник 7 разів обстрілював позиції в Широкиному з мінометів калібру 120 мм та стрілецької зброї, працював ворожий снайпер^[1].

15 березня на центральній площі райцентру Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком. Із свічками та на колінах люди стояли до самого виїзду з міста. 16 березня до 3000 людей прощало Петра в рідному селі Плоска^[2][3][4].

Залишилися мати Неоніла Олексіївна Шатнік і сестра.

• Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[5].
• Нагороджений відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність і любов до України»^[6].

• У травні 2015 на фасаді Плосківської ЗОШ І-ІІ ступенів відкрито меморіальну дошку Петру Накидалюку^[7].
• 5 вересня 2017 на фасаді будівлі Дубенської ЗОШ № 3 І-ІІІ ступенів відкрито та освячено меморіальну дошку Петру Накидалюку^[6].
• Почесний громадянин Дубна (посмертно; 2023)

• Накидалюк Петро Іванович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Революція гідності. Війна. Рівненщина: Накидалюк Петро Іванович // Сайт пам'яті загиблих Рівненської області.
• Загинув боєць з Дубенщини // Рівненська ОДА, 12 березня 2015.
• ФОТО — Яким був загиблий Герой з Рівненщини Петро Накидалюк // ОГО, 13 березня 2015.
• Вічна пам'ять герою-земляку // Інформаційний портал міста Дубно, 11 березня 2016.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.