|
Новорічна ялинка Новорічна ялинка — справжнє або штучне прикрашене дерево ялини, ялиці, або сосни, що використовується як головний атрибут свята Нового року. Вперше з'явилась за ініціативою радянського партійного пропагандиста Павла Постишева у 1935 році як заміна різдвяній ялинці[1]. Окрім країн колишнього СРСР, звичай прикрашати дерева до Нового року також існує у деяких країнах колишньої Югославії (серб. Новогодишња јелка, мак. Новогодишна елка), Туреччині (тур. Yılbaşı Ağacı), Китаї (кит.: 年花) та В'єтнамі (в'єт. Cây nêu). Новорічна ялинка в СРСР Після революції 1917 року, святкування Різдва, як і інших релігійних свят, було заборонено внаслідок радянської антирелігійної кампанії. Спілка войовничих безбожників заохочувала школярів до агітації проти різдвяних традицій, серед яких була і ялинка.[2] З кінця 1920-х років у Росії різдвяна ялинка опинилася під фактичною забороною як «буржуазний, попівський та антирадянський» звичай. Святкове дерево було під забороною понад 5 років. У 1935 році на пропозицію Павла Постишева в СРСР вирішили повернутися до прикрашання ялинки, зробивши її не різдвяною, а новорічною[3][1].
Вперше в СРСР новорічну ялинку на заміну різдвяній встановили саме в Україні, у місті Харків. Лише у 1937 році було встановлено першу кремлівську новорічну ялинку.[4] З 1960-х років новорічну ялинку у Києві почали розміщувати на площі Калініна (зараз Майдан Незалежності). Основні відмінності від різдвяної ялинки За зовнішнім виглядом радянська новорічна ялинка нагадувала різдвяну, проте мала суттєві відмінності. Головною відмінністю була відсутність будь-яких релігійних символів, як то Вифлеємська зірка чи янголи. Натомість, верхівка новорічної ялинки зазвичай прикрашалась п'ятипроменевою червоною зіркою, що ототожнювалась з комунізмом та мала символізувати верхівку Спаської вежі. У радянські часи існував цілий ряд віршів, де згадувалась зірка на Спаській вежі, з якої і починався Новий рік, що йде з Москви і поширюється усією країною[3]. Також використовувались звичайні декоративні верхівки, так звані «піки». У якості прикрас, окрім традиційних куль, цукерок, чи яблук, використовувались різноманітні фігурки людей і тварин, а також ідеологічні прикраси — космонавти, паротяги, стратостати, супутники[3]. Новорічна ялинка в Україні Після проголошення незалежності України у 1991 році, традиція використовувати новорічну ялинку як обов'язковий елемент святкувань залишилась. У 2013 році новорічна ялинка у Києві, також відома як «йолка», стала символом Революції Гідності, після того як її недовершений каркас захопили протестувальники і перетворили на один із атрибутів Євромайдану. Починаючи з 2014 року, замість новорічної ялинки на Майдані Незалежності, в Києві щороку на День святого Миколая відкривається різдвяна ялинка, навколо якої розміщується традиційний різдвяний ярмарок. Дерево встановлюють на Софійській площі поблизу собору Софії Київської. Новорічна ялинка в Туреччині У Туреччині ялинка (тур. Yılbaşı Ağacı) з'явилась внаслідок реформ Ататюрка, що мали європеїзувати і модернізувати Туреччину. Оскільки близько 95 % населення Туреччини складають мусульмани і більшість турків не святкували Різдво, цей атрибут європейської культури було вирішено пов'язати зі святкуванням Нового Року. Після того, як у 1928 році мусульманський календар було замінено на григоріанський, в Туреччині запровадили новорічні святкування, що швидко стали популярними серед турків. Традиція дарувати подарунки на Різдво також трансформувалась у дарування новорічних подарунків. Зазвичай, новорічна ялинка в Туреччині ставиться на початку грудня і забирається в кінці січня[5]. Новорічну ялинку можна вважати прикладом європеїзованої турецької культури або тюркізованої європейської культури. Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||||
