|
Октябрський Пилип Сергійович
Пилип Сергійович Октябрський (рос. Филипп Сергеевич Октябрьский, справжнє прізвище (до 1924 року) — Іванов; 11 (23) жовтня 1899, Лукшино, Тверська губернія — 8 липня 1969, Севастополь) — радянський військово-морський діяч, Герой Радянського Союзу, адмірал, у роки німецько-радянської війни — командувач Чорноморським флотом, один із керівників Оборони Севастополя в 1941—1942 роках. Член Центральної Ревізійної комісії ВКП(б) у 1941—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. БіографіяНародився 9 (21 жовтня) 1899 року в селі Лукшино Старицького повіту Тверської губернії (нині Старицького району Тверської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчивши 4-х класну земську школу, три роки був пастухом, після чого в 1915 році виїхав спочатку в Шліссельбург, а потім у Санкт-Петербург на заробітки. Працював кочегаром, потім помічником машиніста на пароплавах, що ходили по Ладозі, Свірі, Неві. Служба на флотіУ 1918 році добровільно вступив до лав Військово-морського флоту. Член РКП(б) з 1919 року. У період Громадянської війни служив машиністом на навчальному кораблі «Океан» Балтійського флоту, з 1920 року на допоміжному крейсері «Лейтенант Шмідт» Північної військової флотилії. У 1921 році служив на лінкорі «Гангут». У 1922 році закінчив курси при Петроградському комуністичному університеті, після чого працював у морському відділі Політуправління РСЧА, в політвідділі флотилії. У 1924 році він змінив своє прізвище Іванов на Октябрський на честь Жовтневого перевороту. У 1925—1928 роках навчався на паралельних класах при Військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе. Потім проходив службу на Балтійському, Тихоокеанському і Чорноморському флотах, командував торпедним катером, групою, дивізіоном, загоном і бригадою торпедних катерів. У 1935 році, будучи вже комбригом, був нагороджений першим своїм орденом Червоної Зірки, який він отримав за освоєння катерів на новому морському театрі і розробку методів взаємодії кораблів з авіацією, берегової обороною і сухопутними військами. З лютого 1938 року командував Амурською військовою флотилією, а з березня 1939 року — Чорноморським флотом. Німецько-радянська війнаУ німецько-радянську війну віцеадмірал П. С. Октябрський — один із керівників оборони Одеси і Севастополя. Будучи командувачем Чорноморським флотом, одночасно з 7 листопада 1941 по 30 червня 1942 року був командувачем Севастопольського оборонного району. У період оборони Одеси флот під командуванням П. С. Октябрського забезпечував морські перевезення бойової техніки та особового складу до обложеного міста, а на заключному етапі оборони евакуацію людей, техніки, підприємств. Брав участь у підготовці та здійсненні сумнозвісної Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941—1942 років, що завершилася повним розгромом червоного десанту (загальні втрати становили понад 300 тис. осіб, включаючи близько 170 тисяч полонених). Керував обороною Севастополя в 1941—1942 роках. Усупереч морським традиціям, Октябрський кинув напризволяще війська, евакуювавшись із групою начальницького складу та партійних працівників на Кавказ.[1] Німецький генерал Курт Тіппельскірх заявив про захоплення на мисі Херсонес 100 тис. полонених, 622 гармат, 26 танків і 141 літаків[2][3], проте за радянськими архівними даними кількість полонених становила 78 230 чоловік[3]. З червня 1943 року — командувач Амурської військової флотилії, а з березня 1944 року знову командувач Чорноморським флотом. Чорноморський флот під командуванням Октябрського зробив великий внесок в оборону Кавказу. Брав участь у проведенні Одеської та Кримської операції (березень — травень 1944). 10 квітня 1944 Октябрському було надано військове звання адмірала. Також брав участь в Яссько-Кишинівській операції (серпень 1944). За вміле командування флотом в ході бойових операцій Ф. С. Октябрський був нагороджений двома орденами Ушакова, орденом Нахімова, Суворова, Червоного прапора, а також американським орденом «Легіон Заслуг». Повоєнний періодПісля війни продовжував командувати Чорноморським флотом. З листопада 1948 року по січень 1951 року був першим заступником головкому Військово-морських сил СРСР, потім в 1951—1952 роках у відставці через хворобу. З квітня 1952 року по листопад 1953 року — начальник Управління науково-випробувальних полігонів. З 1957 року по 1960 рік — начальник Чорноморського вищого військово-морського училища імені П. С. Нахімова (Севастополь). За вміле керівництво флотом і проявлені мужність, відвагу і героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 лютого 1958 адміралу Октябрському Пилипу Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10800). З вересня 1960 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З лютого 1941 по 1952 рік був членом Центральної ревізійної комісії ВКП(б).  Почесний громадянин Севастополя з 25 жовтня 1967 року. Помер 8 липня 1969 року в Севастополі. Похований у Севастополі на кладовищі Комунарів. НагородиНагороджений трьома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Ушакова 1-го ступеня (№ 4 від 22 липня 1944 року, № 49 від 28 червня 1945 року), орденами Нахімова 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями. Пам'ять Ім'я Октябрського носить корабель. 26 серпня 1969 року вулиця Повсталих в Ленінському районі Севастополя була перейменована у вулицю Адмірала Октябрського, на будинку № 8 якої встановлено анотаційну дошку. У тому ж році ім'ям адмірала названий навчальний загін Чорноморського флоту на території Лазаревських казарм. На будинку в Севастополі по вулиці Радянській, 49, де з 1959 по 1969 рік жив Пилип Октябрський, в 1971 році встановлено меморіальну дошку (художник І. А. Белицький)[4]. 1989 року дочка адмірала, Римма Пилипівна, видала документальну книгу про батька «Штормовые годы. Рассказ об адмирале Ф. С. Октябрьском»[5]. Примітки
Джерела та література
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
