Орсон Скотт Кард
Псевдонім	Brian Green, Frederick Bliss[1], Bryan Green[1], P. Q. Gump[1] і Byron Walley[1]
Народився	24 серпня 1951(1951-08-24)[2][3][…] (73 роки)  Ричланд, Бентон, Вашингтон, США[5]
Країна	США
Діяльність	письменник, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики, дитячий письменник, сценарист
Сфера роботи	література
Alma mater	Університет Бригам Янг, Університет Юти, Університет Нотр-Дам і Brigham Young High Schoold
Мова творів	англійська
Роки активності	1975 — тепер. час
Жанр	наукова фантастика
Magnum opus	Ігри Ендера, Легенди Елвіна Макера і Homecoming Sagad
Партія	Демократична партія США
Конфесія	Церква Ісуса Христа Святих останніх днів[6][5]
Батько	Willard Richards Cardd
Брати, сестри	Arlen Cardd
Автограф
Нагороди	премія Маргарет Едвардс (2008) Премія Неб'юла за найкращий роман (1985) Премія «Г'юґо» за найкращий роман (1986) Велика премія уявного (2000) Премія Джона В. Кембелла у категорії "Найкращий новий письменник" (1978) Премія Неб'юла за найкращий роман (1986) Премія «Г'юґо» за найкращий роман (1987) Премія «Локус» за найкращий науково-фантастичний роман (1987) Космос 2000 (1988) Космос 2000 (1994) Премія Г'юґо за найкращу повість (1988) Премія «Геффен» (2001) Премія «Г'юго» за найкращу книгу про фантастикуd (1991) Whitney Awardsd (2008) Ditmar Awardd Міфоепічна премія Премія Жулі Верланже (1993) Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман (1988) Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман (1989) Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман (1990) Премія «Локус» за найкращий фентезійний роман (1996) Премія «Локус» за найкращу коротку повістьd (1990) Премія «Локус» за найкраще оповіданняd (1990)
Сайт: hatrack.com
Орсон Скотт Кард у Вікісховищі

О́рсон Скотт Кард (англ. Orson Scott Card; 24 серпня 1951, Ричланд, штат Вашингтон) — американський письменник. Працює в кількох літературних жанрах, але найбільшого успіху досяг в науковій фантастиці. Єдиний автор, твори якого двічі поспіль були удостоєні одночасно двох літературних премій: Х'юго та Небюла (в номінації «Найкращий роман»). Мова про два перші романи з циклу «Ендер Віггін» — «Гра Ендера» (англ. Ender's Game) та «Голос тих, кого немає» (англ. Speaker for the Dead).

Навчався в Університеті Бригам Янг (Прово, штат Юта). Здобув ступінь магістра філології. Провів 3 роки в місіонерській мормонській місії в Бразилії, що згодом значно вплинуло на його літературну творчість (зокрема, це простежується в найвідомішому літературному циклі автора — «Ендер Віггін»). Після повернення на батьківщину поселився в Солт-Лейк-Сіті, де переважно займався театральною та літературною діяльністю (літературний дебют — 1977).^[7]

У своїй творчості не обмежувався науковою фантастикою — відомі його роботи в жанрі фентезі: цикли «Сказання про майстра Елвіна», «Сага про Вортінг». Спробував свої сили також у жанрі альтернативної історії.

Одружений. Має п'ятеро дітей. Наразі проживає в Грінсборо, штат Північна Кароліна.

• 1978 — премія імені Джона Кемпбела (як найкращому молодому письменнику);
• 1981 — «Майстер пісні» («англ. Songmaster»); премія Гамільтона-Бреккет;
• 1984 — «Святі» («англ. Saints»); книга року за версією Association for Mormon Letters;
• 1985 — «Гра Ендера» («англ. Ender's Game»); премія Небюла 1985, премія Х'юго 1986, премія Гамільтона-Бреккета-86, премія SF Chronicle Readers Poll;
• 1987 — «Голос тих, кого немає» («англ. Speaker for the Dead»); премія Небюла 1986, премія Х'юго 1987, премія Локус 1987, премія SF Chronicle Readers Poll;
• 1987 — повість «Око за око» («англ. Eye for Eye»); премія Х'юго 1988; японська премія Сеюн 1989;
• 1987 — «Річка Хетрек» («англ. Hatrack River»); номінація на Небюла 1986, номінація на Х'юго 1987, перемога на World Fantasy Award;
• 1988 — «Сьомий син» («англ. Seventh Son»), номінація на Х'юго 1988, номінація на World Fantasy Award, премія Mythopoeic Society, премія Локус 1988;
• 1989 — «Червоношкірий пророк» («англ. Red Prophet»); номінації на премії Х'юго та Небюла;
• 1991 — «How to Write Science Fiction and Fantasy»; премія Х'юго;
• 1995 — «Alvin Journeyman»; премія Локус.
• 1999 — Спокута Христофора Колумба; Премія «Ґеффен».
• 2001 — «Ender's Shadow»; Премія «Ґеффен».

• Гра Ендера (англ. Ender's Game), 1985
• Голос тих, кого немає (англ. Speaker for the Dead), 1986
• Ксеноцид (англ. Xenocide), 1991
• Діти розуму (англ. Children of the Mind), 1996
• A War of Gifts: An Ender Story (2007)
• Ender in Exile: Ganges (2008)

Наведені нижче романи також належать до цього циклу, хоча головний герой в них не Ендер Віггін:

• Тінь Ендера (англ. Ender's Shadow), 1999
• Тінь Гегемона (англ. Shadow of the Hegemon), 2001
• Театр тіней (англ. Shadow Puppets), 2002
• Тінь велета (англ. Shadow of the Giant), 2005
• Тінь утікає (англ. Shadows in Flight), (2012).

Крім того автор написав кілька оповідань, які пов'язані з всесвітом Ендера: First Meetings (2002), «Mazer in Prison» (2005), «Pretty Boy» (2006), «Cheater» (2006), «A Young Man with Prospects» (2007), «The Gold Bug» (2007), «Ender's Stocking» (2007)

• «Prentice Alvin and the No-Good Plow» (1989)
• Seventh Son (1987)
• Red Prophet (1988)
• Prentice Alvin (1989)
• Alvin Journeyman (1995)
• Heartfire (1998)
• «Grinning Man» (1998)
• «The Yazoo Queen» (2003)
• The Crystal City (2003)
• Master Alvin (очікується)

• The Memory of Earth (1992)
• The Call of Earth (1992)
• The Ships of Earth (1994)
• Earthfall (1995)
• Earthborn (1995)

• Sarah (2000)
• Rebekah (2001)
• Rachel and Leah (2004)
• The Wives of Israel (очікується)

• Pastwatch: The Redemption of Christopher Columbus (1996)
• Pastwatch: The Flood (очікується)

• Lovelock (1994) — with Kathryn H. Kidd
• Rasputin (очікується) — with Kathryn H. Kidd

• Hot Sleep (1978)
• A Planet Called Treason (1978)
• Songmaster (1979)
• Hart's Hope (1983)
• Saints (1983)
• The Worthing Chronicle (1983) — перепрацьоване видання Hot Sleep
• Wyrms (1987)
• Treason (1988) — перепрацьоване видання A Planet Called Treason
• Lost Boys (1992)
• Treasure Box (1996)
• Stone Tables (1997)
• Homebody (1998)
• Enchantment (1999)
• Magic Street (2005)
• Empire (2006)
• Invasive Procedures (2007) — у співавторстві з Aaron Johnston

• Офіційний сайт письменника [Архівовано 5 листопада 2005 у Wayback Machine.]