Павлишин Андрій Степанович

Павлишин Андрій Степанович
Андрій Павлишин на тренігу «WikiD Ukraine: Жінки. Вікіпедія. Архітектура» (13 травня 2016, Львів)
Народився	30 липня 1964(1964-07-30) (60 років)  Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна  СРСР
Діяльність	історик, журналіст, перекладач
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Галузь	журналістика[1], історія[1] і переклад[1]
Членство	Український ПЕН[2]
Нагороди	Премія імені Пантелеймона Кулішаd
Павлишин Андрій Степанович у Вікісховищі

Андрій Павлишин (нар. 30 липня 1964, Львів) — український журналіст, громадський діяч, історик та перекладач. Відомий зокрема як дослідник польсько-українських стосунків, творчості Бруно Шульца і перекладів інтелектуальної літератури з польської на українську мову. Член Капітули Журналу «Ї».

Народився у Львові в 1964 році в родині робітника та медсестри, які були депортовані з Польщі в рамках договору про обмін населенням між УРСР та Польщею (1944—1946). З відзнакою закінчив історичний факультет Львівського університету за спеціалізацією «нова і новітня українська історія». Після університету працював вчителем у школі. Був головою українського відділення правозахисної організації «Міжнародна амністія». Був викладачем на кафедрі нової і новітньої історії України Українського католицького університету.

Був редактором культурологічного часопису «Ї», очолював «Львівську газету», головним редактором вебсайту «Західної аналітичної групи»^[3], був телеведучим (програма «Політична шахівниця»). Учасник International Visitor Program Державного департаменту США з виборчих реформ. Двічі обирався депутатом Львівської міської ради. Співзасновник Форуму видавців у Львові.

Андрій Павлишин кілька разів одержував стипендії від польського уряду для проведення досліджень для своїх перекладних праць.

Член Українського ПЕН.

• «Бруно Шульц». — Х.: Фоліо, 2020. 124 с. ISBN 9-789-66-03-9504-6
• «Нам і далі загрожує вічність». — К.: Дух і Літера, 2021. 352 с. ISBN 978-966-378-889-0

• Єжи Фіцовський, «Регіони великої єреси»;
• Александер Фредро «Сім мішків гречаної вовни»;
• Януш Корчак, «Сторінками біографії»;
• Чеслав Мілош, «Велике князівство літератури»;
• Збіґнєв Герберт, «Натюрморт із вудилом», «Лабіринт біля моря», «Варвар у саду»;
• Бруно Шульц, «Санаторій під клепсидрою»;
• Войцех Пестка «До побачення в пеклі»;
• Станіслав Лем, Томаш Лем, Станіслав Бересь, «Колотнечі з приводу всесвітнього тяжіння. Так казав Лем». — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017. 736 с. ISBN 978-966-10-4829-3, 978-966-10-4928-3
• Яцек Дукай, «Крига». Львів: Видавництво «Астролябія», 2018
• Кузьо Тарас. Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет / Пер. з англ. Андрія Павлишина. — К.: Дух і Літера, 2018. — 560 с. ISBN 978-966-378-622-3.
• Ґжеґож Ґауден. «Львів: кінець ілюзій. Оповідь про листопадовий погром 1918 року». — Львів: Човен, 2020. 528 с. ISBN 978-617-95022-2-4
• Войчех Орлінський. «Лем: Життя не з цієї землі». — Львів: Човен, 2021. — 500 с. ISBN 978-617-95022-7-9
• Станіслав Лем, Сума технології. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2024. 560 с. ISBN 978-966-10-6665-5

• Премія імені Пантелеймона Куліша — 2013
• Перекладацька премія польського ПЕН-клубу — 2015^[4]
• Премія імені Юрія Шевельова — 2022^[5]

• Біографія на сайті Українського ПЕН-Клубу [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
• Андрій Павлишин: Ми живемо в країні, де про свободу журналістської діяльності залишилися тільки спогади
• Подкаст за участі Андрія Павлишина

Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.