|
Падалка Борис Якович
Бори́с Я́кович Па́далка (1 травня 1883 — 5 січня 1964) — український радянський інфекціоніст, доктор медичних наук, професор. БіографіяНародився 1 травня 1883 року в місті Пирятин тодішньої Полтавської губернії Російської імперії (нині Полтавська область України). У 1908 році закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету, але його тягнуло до медицини, тому він у 1912 році закінчив ще й медичний факультет Московського університету. Працював лікарем у лікарні імені цесаревича Олександра в Києві (нині Олександрівська клінічна лікарня). З першого дня створення кафедри інфекційних хвороб Київського медичного інституту працював на ній викладачем — 28 грудня 1925 року його призначили старшим асистентом кафедри, а 1930 року обрали на посаду доцента цієї ж кафедри. У 1936 році йому присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук, того ж року присвоєне вчене звання «доцент». У 1938 році його обрали на посаду професора кафедри інфекційних хвороб 2-го київського медичного інституту, де він продовжував працювати до німецько-радянської війни. У 1940 році захистив докторську дисертацію на тему «Лікування черевного тифу», йому присуджено науковий ступінь доктора медичних наук, а згодом присвоєне вчене звання «професор». У період німецької окупації певний час працював викладачем у створеному в Києві медичному інституті «Полімедікум», після його закриття аж до визволення Києва в 1943 році завідував інфекційним відділенням в Олександровській лікарні. У повоєнний час його обрали завідувачем кафедри інфекційних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів, одночасно був консультантом у Науково-дослідному інституті інфекційних хвороб в Києві. З 1954 року очолив кафедру інфекційних хвороб КМІ, на якій починав свого часу свою плідну викладацьку діяльність і на якій пропрацював до 1962 року. Помер 5 січня 1964 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 4 старої частини кладовища).  Наукова і педагогічна діяльність1947 року описав разом із доцентом своєї кафедри Олімпієм Прокоповичем Матвєєвим нову хворобу — кліщовий пароксизмальний рикетсіоз. За ініціативи Бориса Яковича Падалки при МОЗ України створили проблемну комісію з вивчення вірусного гепатиту, на той час вважали, що це одна нозологічна форма. Він вперше здійснив широкомасштабні дослідження патогенезу так званої хронічної дизентерії, узагальнивши їх у монографії «Дизентерія» (1955). Всупереч пануючій точці зору (яка, до речі, лише останнього часу втратила свій вплив), довів неправомірність цього термінування, шигельоз (бактеріальну дизентерію) визначив як гостру інфекційну хворобу з можливим затяжним перебігом. За відсутності повторного зараження звільнення організму від збудника відбувається найближчими днями чи тижнями, що має принципове значення у боротьбі з випадками шигельозів на основі загально-гігієнічних заходів. За час від 1954 до 1961 року під науковим керівництвом Б. Я. Падалки було захищено 9 кандидатських дисертацій. Відомий радянський інфекціоніст, професор В'ячеслав Андрійович Постовіт у своїх спогадах писав:
Науковий доробок
Див. такожДжерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
