|
Пазирицька культура
Пазирицька культура — археологічна культура залізної доби (VI—III ст. до Р. Х.), Основні знахідки якої були зроблені у Гірському Алтаї. Інформація головним чином здобута при розкопках так званих Пазирицьких курганів. Носіями цієї культури є колишні жителі сучасних територій Росії (плато Улаган[ru], Укок), Казахстану та Монголії. Відкриття культуриКультура виявлена в 1865 році Вільгельмом Радлов при розкопках Берельського і Катандинського курганів [1]. Свою назву здобула за пам'ятником в урочищі Пазирик долини річки Великий Улаган поблизу села Баликтуюль (Улаганський район), де експедицією академіка С. І. Руденко були в 1929 році розкопані усипальниці Пазирицької племінної знаті. Незважаючи на несхвальне ставлення корінного населення, дослідження Пазирицьких курганів не припинилися і по руйнації СРСР. Час від часу вчені знаходять і муміфіковані тіла. Так, в 1993 році була виявлена так звана «Алтайська принцеса». Походження пазирикцівЕтнічно іраномовно-самодійська пазирицька культура з'явилася в результаті тісного контакту самодійської каракольської культури[en] з іраномовною бегази-дандибаєвською або близькою їй культурою. Далі співіснувала з ранньоскіфською усть-куюмською групою [2], а потім з кара-кобинською культурою. Імовірно пазирицька культура — продукт розвитку афанасьєвської культури [3]. В антропологічному складі населення Пазирицької культури виявляються три базові компоненти (доліхокранний європеоїдний з високим і широким обличчям, брахікранний монголоїдний з невисоким обличчям і мезодоліхокранний монголоїдний з високим обличчям) [4]. Разом з близькими племенами тагарської культури зазнали атак прото-хунну [5].. В. О. Могильников[ru] припускав, що Пазирицька культура була результатом взаємодії місцевого населення куртуського етапу майемирської спільності південних, південно-західних і частково центральних районів Алтаю і племен, які прийшли зі степів сьогоденного Казахстану [6].. За іншою версією, пазирикці були прийшлим населенням для Гірського Алтаю, що не було пристосованим до суворого клімату високогір'я [7]. Спосіб життяОсновним заняттям населення було кочове скотарство. Знатних людей ховали у дерев'яних зрубах. Знатні пазирикці носили шовкові сорочки, які мали один копил як для чоловіків, так і для жінок [8] , у похованнях же рядових членів суспільства сорочок виявлено не було. Чоловічим елементом одягу були штани, тоді як жінки носили триколірні спідниці [8] Загальною деталлю гардероба для жінок і чоловіків пазирикців були повстяні панчохи, які були зручні для верхової їзди [8] Також пазирикці носили хутряні шуби, часто зроблені хутром і всередину, і назовні. Такі шуби мали повстяні аплікації-прикраси, а також прикрашалися цінними хутрами, пофарбованими у синій колір [8] Через кліматичні умови у похованнях прекрасно збереглися мумії [9]. На їх шкіру нанесено складне татуювання. Крім того, в окремих курганах збереглися похоронний візок заввишки у три метри, численні реалістичні фігурки звірів і птахів (в тому числі з повсті), зразки текстилю, включаючи найдавніший у світі ворсовий килим. Знахідки Руденківських експедицій, більшість з яких датується V ст. до Р. Х., експонуються у Державному Ермітажі. Дослідження волосся мумій, проведене в Оксфордському університеті, показало, що основним продуктом в харчовому раціоні носіїв Пазирицької культури Укока була риба [10]. Під натиском гунів, які рухалися з Центральної Азії на північ, наприкінці III — початку II століття до Р. Х. Частина пазирикців була змушена мігрувати з території Гірського Алтаю на північ через зони проживання самодійського населення великоріченців та кіжировців [11].. ПалеогенетикаПредставники пазирикців з Монголії і Республіки Алтай мали мітохондріальні гаплогрупи A, A4[en], C[en], F2a[en], G2[en], HV2, HV6[en], J[en], K}[en], T1[en], U5, U5a1[en] [12][13]. Ricaut в 2004 і Keyser в 2009 роках провели аналіз Y-ДНК останків чоловіка з поховання на Алтаї (Sebÿstei Valley [SEB 96K2]). За зовнішніми ознаками матеріальної культури археологи впевнено віднесли це поховання до Пазирицької культури [14][15]. Поховання датоване 450 р. до Р. Х. Палеогенетичне дослідження виявило у пазирикців носіїв гаплогрупи R1a-М198[ru] [16][17]. Пізніше також при дослідженні двох представників Пазирицької культури з могильника знатних воїнів Ак-Алаха-1 на Гірському Алтаї показало їх приналежність по маркерами до Y-хромосомної гаплогрупи N-P43 та мітохондріальної гаплогрупи C [18]. Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||||||||
