|
Прісовський Костянтин Адамович
Костянти́н Ада́мович Прісо́вський (1878, Київ[джерело?] — 15 лютого 1966, Мужен, Франція) — генеральний хорунжий армії Української Народної Республіки та Української Держави. Життєпис Костянтин Прісовський народився 1878 року. Служба в Російській арміїУ 1901 році закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище, вийшов підпоручиком до 130-го піхотного Херсонського полку (Київ). На початку Першої світової війни разом з кадровими офіцерами був виділений на формування 278-го піхотного Кромського полку, у складі якого брав участь у боях. Був нагороджений Георгіївською зброєю (14 червня 1915 року) та орденом Святого Георгія IV ступеня (24 вересня 1915 року). У 1916–1917 рр. — полковник, командир 278-го піхотного Кромського полку. 4 грудня 1916 призначений на посаду командира 280-го піхотного Сурського полку 70-ї піхотної дивізії. З 28 червня 1917 року — генерал-майор, начальник 10-ї Туркестанської стрілецької дивізії. Служба в Армії УНР та Української Держави   Під час вуличних боїв з більшовиками у Києві у січні 1918 року командував сформованим офіцерським загоном, на чолі якого разом з військами Центральної Ради відступив з міста. З 9 лютого 1918 року — начальник Окремого Запорізького загону (згодом — бригади), до складу якого було зведено рештки всіх українських частин, що відступили з Києва. У лютому-березні 1918 року керував загальним наступом українських військ на Київ. З 3 березня 1918 року — губернський комендант Київщини, а також — комендант гетьманського палацу. У листопаді 1918 року сформував т. зв. Запорізький загін для боротьби з військами Директорії, однак у перший же день перебування на фронті загін перейшов під Києвом на бік повстанців. Служба в Збройних Силах Півдня РосіїЗ січня 1919 року служив у Збройних Силах Півдня Росії. З осені 1919 року, в білогвардійській Російській армії генерала барона Врангеля — начальник Костянтинівського військового училища, на чолі якого у 1920 році брав участь у боях за Крим. Подальша доляУ подальшому — емігрант. Жив у Болгарії, Югославії, Франції. Підтримував зв'язки з українськими ветеранськими організаціями. Помер 15 лютого 1966 року на еміграції у місті Мужен, Франція. Джерела та література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
