|
Пій XI
Пій XI (італ. Pio XI, світське ім'я — Акілле Ратті; (31 травня 1857 БіографіяБув префектом Ватиканської бібліотеки. 1918 — посланий представником (апостольський візитатор) Ватикану у Росію (куди не був допущений), Польщу і Балтію. З травня 1919 — папський нунцій у Варшаві. Засуджував утиски Української Греко-Католицької Церкви польською владою після окупації Галичини Польщею. Після 1922, будучи обраний Папою, активно виступав проти тоталітарних режимів у Німеччині та СРСР; засуджував переслідування церкви нацистами та проповідування расистської ідеології (енцикліка Mit brenender Sorge; 1937), виступав проти комуністичної ідеології та нищення релігійного життя в СРСР (енцикліка Divini Redemptoris; 1937). 1925 — уклав конкордат з урядом Другої Речі Посполитої, який, зокрема, упорядкував правове становище УГКЦ у Польщі. 1931 — збудував будинок Колегії св. Йосафата у Римі. 1931 — дозволив поширення діяльності чину василіан на Угорщину та Румунію. 1935 — створив кодифікаційні комісії для врегулювання східного канонічного права. 1937 — оприлюднив першу енцикліку німецькою мовою «Mit brennender Sorge» (укр. З величезною стурбованістю). В енцикліці згадувалися порушення угоди з Церквою, містилася критику расизму та інших аспектів нацистської ідеології. 1938 — відкрито виступив проти проголошеного Беніто Муссоліні курсу на запровадження в Італії расистської політики[5]. 1938 — з прихильністю поставився до виникнення автономної Карпатської України та призначив для неї апостольським адміністратором Діонісія Няраді. Див. такожПримітки
Джерела та література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
