Регіональний ландшафтний парк «Бахчисарай»

Регіональний ландшафтний парк «Бахчисарай»
	Околиці Бахчисарая. Схили Чуфут-Кале Околиці Бахчисарая. Схили Чуфут-Кале
	44°44′00″ пн. ш. 33°55′00″ сх. д. / 44.73333333° пн. ш. 33.91666667° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Крим
Найближче місто	м. Бахчисарай
Площа	10300 га
Засновано	2011
	Регіональний ландшафтний парк «Бахчисарай» (Автономна Республіка Крим)
	Регіональний ландшафтний парк «Бахчисарай» у Вікісховищі

«Бахчисарай» (крим. «Bağçasaray», «Багъчасарай» «Bağçasaray», «Баг'часарай») — регіональний ландшафтний парк в Україні, розташований у Кримських горах на території Бахчисарайського району (Автономна Республіка Крим). Площа — 10 300 га. Землекористувачі — Бахчисарайський держлісгосп — 4 950 га; Куйбишевський держлісгосп — 4 720 га; Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник.^[1]

Природа

Парк має ландшафтне, природне та історико-культурне, ландшафтне та біологічне різноманіття. У парку зафіксовано 33 види вищих рослин та 52 види тварин, занесених до Червоної книги України, а також міжнародних природоохоронних списків та конвенцій. ^[1]

Історія

Регіональний ландшафтний парк був створений Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 21.12.2011 № 643-6/11 «Про розширення і впорядкування мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення в Автономній Республіці Крим»^[1].

Розпорядженням Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 11.09.2012 № 657-р Республіканському комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища доручено замовити розробку проектів землеустрою з організації та встановлення меж об'єкту.^[2].

Після незаконної анексії Криму Російською Федерацією були прийняті нові розпорядження щодо об'єктів природно-заповідного фонду.

Зокрема, регіональний ландшафтний парк «Бахчисарай» названо ландшафтно-рекреаційним парком регіонального значення, згідно з Розпорядженням Ради Міністрів Республіки Крим від 5 лютого 2015 року № 69-р Про затвердження Переліку особливо охоронюваних природних територій регіонального значення Республіки Крим'^[3].

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів Республіки Крим від 13.02.2017 № 295 «Про затвердження Положення про ландшафтно-рекреаційний парк регіонального значення Республіки Крим „Бахчисарай“» визначено режим господарського використання і зонування території парку.

Опис

Парк розташований на Внутрішньому пасмі Кримських гір, що на південний схід від міста Бахчисарай. Парк складається з 8 окремих ділянок.

Всього на території парку розташовано 53 об'єкти культурної спадщини національного та місцевого значення. До складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника входять: Ханський палац у Бахчисараї, Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен, середньовічна фортеця князівства Феодоро на Мангупі, Юсупівський палац у Соколиному та інші.

На території парку розташовані не включені до складу самостійні об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ): заказники Бельбецький тисовий гай та Качинський каньйон, пам'ятки природи Столова гора-останець Тепе-Кермен, Бакла, Священний гай Балта-Тіймез, Гора-останець Мангуп-Кале, Бельбецький каньйон .

Найближчий населений пункт — місто Бахчисарай .

На території Парку розташовано 11 об'єктів культурної (археологічної) спадщини державного значення, режим особливої охорони і підпорядкованість яких встановлюються відповідно до чинного законодавства:

печерний монастир «Качі-Кальон» VIII — кінець XIX століття;
печерна церква (місто) «Тепе-Кермен» V—VI століття;
печерне місто «Киз-Кермен» IX століття;
руїни печерного міста «Ескі-Кермен» VI століття;
комплекс фортеці та печерного міста «Мангуп-Кале» V—VI і XIV—XV століття;
археологічний комплекс «Сюйренська фортеця» IX—XIII століття;
печерний монастир «Челтер-Коба» VIII—XV століття;
печерне місто «Бакла» (руїни) IV—XIII століття;
гробниця «Дюрбе Хаджі Ґерая» 1501 рік;
комплекс Успенського печерного монастиря V—IX, IX—XIII, XIV—XVII століття;
фортеця і печерне місто «Чуфут-Кале» V—XV століття.

На території Парку розташований 21 об'єкт культурної (археологічної) спадщини регіонального значення, режим особливої охорони і підпорядкованість яких встановлюються відповідно до чинного законодавства:

село Пхе-Іолго;
таврський притулок Кизик-Кулак-Кая;
поселення біля мису Топчан-Кая;
ранньосередньовічна стіна;
могильник біля підніжжя Мангупа;
зміцнення на скелі Бурун-Кая;
стоянка Алімівський навіс;
таврський притулок;
могильник із кам'яних ящиків;
городище Фицкі;
стоянка Кая-Араси;
печерна стоянка Старосілля ;
могильник;
поселення і могильник;
могила П. А. Вревського;
могила П. В. Веймарна;
таврське поселення;
святилище в печері Беш-Кош 1;
святилище в печері Беш-Кош 2;
пізньоантичний поселення Беш-Кош;
таврське поселення.

Примітки

↑ ^а ^б ^в Постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым от 21.12.2011 №643-6/11 «О расширении и упорядочении сети территорий и объектов природно-заповедного фонда местного значения в Автономной Республике Крым». Процитовано 24 квітня 2020.
↑ Расоряжение Совета министров Автономной Республики Крым от 11.09.2012 № 657-р «О предоставлении разрешения на разработку проектов землеустройства по организации и установлению границ территорий природно-заповедного фонда местного значения». Процитовано 24 квітня 2020.
↑ Распоряжение Совета министров Республики Крым от 5 февраля 2015 года №69-р (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.

Посилання та джерела

Кадастровий звіт парку

[Постанова-1] а ^б ^в Постановление Верховной Рады Автономной Республики Крым от 21.12.2011 №643-6/11 «О расширении и упорядочении сети территорий и объектов природно-заповедного фонда местного значения в Автономной Республике Крым». Процитовано 24 квітня 2020.

[2] Расоряжение Совета министров Автономной Республики Крым от 11.09.2012 № 657-р «О предоставлении разрешения на разработку проектов землеустройства по организации и установлению границ территорий природно-заповедного фонда местного значения». Процитовано 24 квітня 2020.

[3] Распоряжение Совета министров Республики Крым от 5 февраля 2015 года №69-р (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2015. Процитовано 21 жовтня 2015.

[1]

[2]

[3]