Референдум у Білорусі (1995)

Референдум у Білорусі 1995 — референдум, проведений 14 травня 1995 року з ініціативи президента Білорусі Олександра Лукашенка. Був вирішальним в історії Республіки Білорусь, в результаті якого він повернув країні радянську символіку, визначив напрямок на інтеграцію з Російською Федерацією та повернув статус російської мови як другої державної , в той час білоруська мова почала втрачати позиції перед російською, опинившись на межі зникнення, однією з причин стала багатовікова політика русифікації Білорусі (з 10-ти мільйонів населення країни білоруською може повноцінно спілкуватись тільки 3 мільйони). Білоруська опозиція назвала референдум незаконним посилаючись на конституцію 1994 року^[1].

Питання і результати

На референдум було винесено 4 питання:

Про зміну державної символіки. Пропонувалося змінити герб «Погоня» і біло-червоно-білий прапор на символи, що нагадували символи Білоруської РСР;

«За» проголосували 75,1 % виборців, «проти» — 20,5 %.

Про надання російській мові статусу державної поруч з білоруською;

«За» проголосували 83,3 % виборців, «проти» — 12,7 %.

Про підтримку дій президента, спрямованих на економічну інтеграцію з Російською Федерацією;

«За» проголосували 83,3 % виборців, «проти» — 12,5 %.

Про необхідність внесення змін в конституцію, які передбачали можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради Президентом у випадках систематичного або грубого порушення Конституції.

«За» проголосували 77,7 % виборців, «проти» — 17,8 %.

Попередній герб (Погоня)
Попередній прапор

Новий герб
Новий прапор

Правова оцінка референдуму

Невідповідність Конституції

Згідно зі статтею 148 Конституції Республіки Білорусь, заборонялося змінювати або доповнювати Конституцію протягом останніх шести місяців повноважень парламенту^[2].

Невідповідність законодавству

Згідно з «Законом про всенародне голосування (референдумі)», на всенародне голосування заборонялося виносити питання, які «порушують невіддільне право народу Республіки Білорусь на державні гарантії існування білоруської національної культури й мови» (стаття 3). Перший пункт плебісциту формулювався так: «Чи згодні Ви з наданням російській мові рівного статусу з білоруською?». На той час у юридичній практиці Білорусі існував прецедент: ініціативній групі громадян з Народного руху Білорусі восени 1994 року було відмовлено в проведенні референдуму з аналогічним питанням саме на підставі даної статті «Закону про всенародне голосування (референдум)». Заява цієї групи про ініціацію референдуму була розглянута в шести парламентських комісіях і в Міністерстві юстиції. Усі вони, як повідомлялася у пресі, «видали приблизно однакове мотивування відмови в проведенні референдуму». Ґрунтуючись на отриманих висновках і посилаючись на статтю 3 «Закону про всенародне голосування (референдум)», ЦВК пояснила подавцям заяви, що питання про надання російській мові державного статусу «прямо заборонено законодавством республіки»^[3].
При формуванні комісій для референдуму були порушені норми статей 18 і 20 «Закону про всенародне голосування (референдум)» у частині способу формування комісій^[4].

Інші правові суперечності

Призначення референдуму відбулося з порушенням регламенту Верховної Ради^[5].
На проведення агітації проти винесених на референдум пропозицій накладалися суттєві обмеження^[6].
Спостерігачами були зафіксовані фальсифікації на ділянках безпосередньо 14 травня^[7].
Парламентська асамблея ОБСЄ зробила висновок, що парламентські вибори й референдум у Білорусі не відповідали всім міжнародним нормам вільного і справедливого голосування. Зазначався контроль з боку уряду за ЗМІ (що спричиняло нестачу або спотворення інформації), втручання виконавчої влади у виборчий процес, перешкоди діяльності політичних партій та інше. Заяву стосовно виборів та референдуму в Білорусі зробив Державний департамент США. У ній було висловлено жаль з приводу того, «яким чином і в якій обставинах керівництво Білорусі провело вибори та референдум»^[8].

Див. також

Примітки

↑ Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.
↑ Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным
↑ Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.
↑ Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей
↑ Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
↑ тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.
↑ Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.

Джерела

Це незавершена стаття про Білорусь.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Колб, Аксана (14 травня 2021). Доўгі шлях да лепшай долі. Новы Час (біл.) (18 (726)): 1.

[2] Сяргей Навумчык. Рэфэрэндум-95 пра сымболіку і мову ня быў легітымным

[3] Всенародный референдум не произойдет // Народная газета, 22-24 октября 1994 г.

[4] Запрудзкі. Грамадскае сцвярджэнне беларускай мовы і парушэнні правоў беларускамоўных людзей

[5] Рэфэрэндум-95. Галадоўка ў парлямэнце, зьбіцьцё дэпутатаў^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[6] Вирізувалися згадки про референдум з виступів кандидатів в депутати. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.

[7] тут же. Архів оригіналу за 7 жовтня 2008. Процитовано 7 січня 2009.

[8] Парламентские выборы в Беларуси; Заявление госдепартамента США по поводу выборов и референдума в Республике Беларусь // Белорусская деловая газета, 22 мая 1995 г.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]