Роїська сотня
Рої́ська (Ройська) сотня — військово-адміністративна одиниця Чернігівського полку Гетьманщини. ІсторіяПершу письмову згадку про Роїську сотню маємо в універсалі гетьмана Івана Виговського від 24 лютого 1659 р.[джерело?], але, напевно, вона була заснована ще раніше, оскільки у реєстрі козацького війська 1649 року, укладеного після Зборівської угоди, до полкової сотні було записано 301 козака, тобто цілих три сотні, серед яких, можливо, була і Роїська[джерело?]. У 1664 р. відомості про Роїську сотню зникають, натомість з'являються відомості про Сиберезьку сотню[джерело?]. Сиберезьким сотником Філоном Святцьким були підписані «Глухівські статті» 1669 р. Дем'яна Многогрішного. Роїські сотники знову з'являються у документах за чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського (1672—1685 р.р.), але у 1688 р. знову згадується Сиберезька сотня і тільки з 1699 р. назва Роїської сотні стало існує в документації Чернігівського полку[джерело?]. Крім згадуваної Сиберезької сотні, в документах є ще згадка про Осняківську сотню[джерело?], але цілком можливо, що це та сама Роїська сотня, але адміністративний центр був переміщений до Осняків[джерело?], оскільки іменування сотень робилося не тільки за місцем розташування сотенної чи полкової канцелярії, а й за місцем проживання сотника чи полковника[джерело?]. У 1782 р. Роїська сотня припинила своє існування як адміністративна одиниця, а її територія була включена до складу Чернігівського намісництва. У 1783 році козаки Роїської сотні за височайшим указом військової колегії про реформу дев'яти українських козачих полків увійшли до складу Чернігівського карабінерного полку, а 1784 року при переведенні карабінерних полків на шести ескадронний штат, Роїська сотня припинила своє існування і як військова одиниця. ТериторіяЯк адміністративно-територіальна одиниця Роїська сотня займала територію (на 1730 р.) близько 593,7 км²[джерело?] і включала 32 населені пункти. На заході Роїська сотня межувала з Любецькою, на півдні з Білоуською на сході з Городнянською сотнями.
ЦерквиЦеркви зноходились у наступних селах:
Військова одиницяКількість козаків у сотні весь час змінювалась. На момент ліквідації сотні у ній перебувало 707 козаків[джерело?]. Козаки сотні брали участь в багатьох війнах, які точилися як на території самої сотні, так і далеко за її межами. Це чигиринський похід 1676 р., під час якого загинув роїський сотник Іван Рашевський (Малик)[джерело?]; польський 1734 р. та очаківський 1738 р. в яких разом зі своїм сином Леонтієм брав участь роїський сотник Яків Бакуринський. За відвагу, виявлену в ньому, Леонтія було призначено роїським сотником після відставки батька[джерело?]; кримський 1774 р. та ін. Роїські сотникиНа чолі сотні у мирний і воєнний час стояв сотник.
Уряд роїського сотника був одним з престижних у Чернігівському полку. Щоб посісти його треба було мати певний послужний список[джерело?]. Так М. Грембецький спочатку був «слугою» гетьмана Д.Многогрішного (1672 р.), у 1676 р. військовим товаришем, у 1677 р. значковим військовим товаришем[джерело?]. Я.Бакуринський почав службу у 1688 р. «коли Сатан-місто на Дніпрі зробили», у 1710 р. товариш полку Чернігівського, потім військовий канцелярист[джерело?]. Крім того необхідно було мати значні військові заслуги: так, своєю військовою відвагою перші три роїські сотники Х. Рашенко, І. Рашевський та М. Грембецький заслужили для своїх нащадків можливість отримати дворянське звання[джерело?]. Часто-густо уряд роїського сотника ставав трампліном для подальшої кар'єри у полку. Так, М. Грембецький після сотництва у 1696 р. та 1699 р. був осавулом Чернігівського полку, у 1698—1711 р.р. — обозним Чернігівського полку, у 1698 р. та 1712—1713 рр. — наказним полковником Чернігівського полку[джерело?]. Література
ДивисяГрупа в Facebook «Роїська сотня» [2] Інтерактивна мапа "Роїська сотня: назви, резиденція сотників та канцелярії" [3] |