|
Самуель Боулз
Самуель Стеббінс Боулз (англ. Samuel Stebbins Bowles, 6 січня 1939, м. Нью-Гейвен, США) — американський економіст, представник неомарксистської політекономії та професор в Массачусетському університеті в Емгерсті, викладач курсів з макроекономіки та теорії інститутів. БіографіяСамуель Боулз народився 6 січня 1939 року в Нью-Гейвен (Коннектикут). Батько Честер Боулз посол США. Самуель Боулз здобув ступінь бакалавра у Єльському університеті в 1960 році. Учасник російського хору в Єльському університеті. У 1965 році Самуель отримав ступінь доктора філософії економічного факультету Гарвардського університету з дисертацією «Ефективне розподілення ресурсів в освіті: модель планування із застосуванням до Північної Нігерії». Самуель Боулз викладач Гарварду з 1971 року. У 1974 році залишає Гарвард, щоб очолити кафедру економіки Массачусетського університету в Емгерсті, де викладав по 2001 рік. Боулз член редакційної ради журналу «Огляд радикальної політичної економії» (англ. Review for Radical Political Economies) з 1974 по 1976 рік та член організаційного комітету Центру популярної економіки з 1978 року. З 2001 по 2010 рік продовжує викладацьку діяльність у Сієнському університеті. У 2006 році Боулз нагороджений Інститутом глобального розвитку та навколишнього середовища премією Леонтьєва за видатний внесок в економічну теорію. РоботаБоулз кинув виклик економічним теоріям стосовно тези про те, що вільні ринки та нерівність максимізують ефективність, доводив, що власне зацікавлені фінансові стимули можуть спричинити неефективну поведінку та порушувати мораль суспільства. Він стверджував, що країни з меншою нерівністю, такі як азійські країни, перевершили економіку з більшою нерівністю, наприклад, країни Латинської Америки. На своєму вебсайті Інституту Санта-Фе Боулз описує два свої основні академічні інтереси: «спільну еволюцію уподобань, інституцій та поведінки з акцентом на моделювання та емпіричне вивчення культурної еволюції, важливість та еволюцію самооцінки в поясненні поведінки та застосування цих досліджень у таких сферах політики, як права інтелектуальної власності, економіка освіти та політика державних перерозподільних програм»; друге стосується «причин та наслідків економічної нерівності, з акцентом на взаємозв'язок між нерівністю в розподілі багатства, неповними контрактами та управлінням господарськими операціями на підприємствах, ринках, родинах та громадах». Боулз співпрацює зі своїм колишнім колегою Гербертом Гінтісом. Мартін Лютер Кінг-молодший пропонує їм підготувати довідкові матеріали до «Маршу бідних людей» 1968 року. Самуель Боулз один із засновників ініціативи проекту CORE щодо реформи навчальної програми з економіки, яка спрямована на оновлення навчальної програми для студентів, задля інтеграції такихі теми, як альтруїзм, нерівність та екологічна економіка. С. Боулз — член її керівної групи та автор безкоштовного онлайн-підручника із відкритим доступом під назвою «Економіка». Сучасні дослідження Боулза включають теоретичну та емпіричну аналітику політичної ієрархії, нерівності багатств та їх еволюції в дуже довгому періоді. Його дослідження з питань культурної та генетичної еволюції оскаржували загальноприйняте економічне припущення, що люди цілком мотивовані власними інтересами. Останні дослідження С. Боулза показували, як організаціям, громадам та націям можна було б краще керувати з огляду на той факт, що альтруїстичні та етичні мотиви є загальними для більшості населення. Егоїзм проти альтруїзмуБоулз активно досліджує, як люди мотивуються егоїзмом та прагненням максимізувати свій власний дохід порівняно з альтруїзмом та бажанням зробити добру справу. Експерименти в реальному світі показують, що всупереч традиційним економічним теоріям ринкові стимули руйнують співпрацю і є менш ефективними, ніж добровільна, альтруїстична поведінка. Експерименти з поведінки припускають, що "економічні стимули можуть бути контрпродуктивними, коли вони сигналізують про те, що егоїзм — це «адекватна відповідь» та «підривають моральні цінності, які змушують людей діяти альтруїстично». У більшості випадків «стимули підривають етичні мотиви», оскільки «можуть поставити в рамки проблеми рішення і тим самим запропонувати власний інтерес як відповідну поведінку». Використання ринкової термінології пропонує виправдання для дій, які в іншому випадку були б невиправданими. Економічні структури суспільства створюють людей з різними цінностями. Нерівність проти економічного успіху«Який взаємозв'язок між нерівністю та економічним успіхом країн, фірм та місцевих громад?» — запитує Боулз. В Університеті Берклі Боулз, та інші дослідники оскаржують два погляди, яких дотримуються більшість економістів, а саме те, що нерівність йде поряд з економічним успіхом країни і зменшення економічної нерівності неминуче загрожує ефективності. Наприклад, країни Східної Азії з відносно рівним розподілом доходу різко перевершили країни Латинської Америки з менш рівним розподілом доходів. Інвестиції в харчування, здоров'я та освіту бідних дітей дають не тільки більше економічних можливостей, але й вищі економічні показники. Виникнення економічної теорії свідчить про те, що нерівність може мати несприятливі наслідки. Група Берклі вивчила чотири питання:
Публікації
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
