|
Свеський насосний завод
Свеський насосний завод — промислове підприємство у селищі міського типу Свеса Ямпільського району (з 2020 року — Шосткинського району) Сумської області. Історія1858 року поміщик, титулярний радник Микола Неплюєв побудував на хуторі Свеса Глухівського повіту Чернігівської губернії ливарно-механічний завод, на якому вироблявся сільгосподарський інструмент та ремонтувалося обладнання для підприємств цукрової, олійної та винокурної промисловості[1]. Спочатку працівниками підприємства були кріпаки[2]. На початку XX століття підприємство мало назву мідно-чавуноливарний завод[3]. Після будівництва залізничної лінії Конотоп — Брянськ (що пройшла через Свесу) завод збільшив випуск продукції[2]. У 1903 року для підприємства було 126 робітників, його річна продуктивність становила 78 500 рублів[4]. Робітники заводу брали участь у першій російській революції 1905 року[2]. Після початку першої світової війни завод освоїв виробництво 76,2 мм снарядів для тридюймових артилерійських гармат. 1918—1991 рокиНа початку січня 1918 року в селі було встановлено радянську владу, рішенням Ради робітничих та селянських депутатів на механічному та цукровому заводах було встановлено робітничий контроль, а у лютому 1918 року обидва заводи були націоналізовані. Для охорони підприємств із робітників було створено загін Червоної гвардії[2][5]. У квітні 1918 року поселення окупували австро-німецькі війська (які залишалися тут до листопада 1918 року), наприкінці листопада Свесу зайняла 1-а Українська радянська дивізія РСЧА. Для досягнення підтримки більшовиків, на підприємствах було введено восьмигодинний робочий день[2]. З серпня до початку листопада 1919 року селище знаходилося під контролем Збройних сил Півдня України, але після закінчення бойових дій громадянської війни підприємство в ході воєнного комунізму занепало, й було відновлено з 1920 року. При механічному заводі було відкрито клуб, створено бібліотеку з книжковим фондом 400 екземплярів. У 1923 році в Свесі була відкрита школа фабрично-заводського навчання, з 1924 року розпочала підготовку робітників для механічного заводу[1][2]. До 1925 року Свеський механічний завод виготовляв лише сільгоспінвентар, але надалі підприємство було реконструйовано та освоїло виробництво складного обладнання для цукрових заводів. Обсяг виробництва з 1923 до 1925 року зріс у шість разів, а кількість робітників збільшилася зі 182 до 490 осіб. У 1926 році завод освоїв виробництво відцентрових насосів, а в 1928 році — обладнання для вугільної промисловості[2]. У ході індустріалізації 1930-х років на механічному заводі були побудовані нові цехи, встановлено нове обладнання, освоєно виробництво парових і гідравлічних насосів московського компресорного заводу «Борець», після чого в 1937 році[6] підприємство було перетворено на Свеський насосний завод[2]. У 1940 році на заводі працювало 647 працюючих[4]. У ході німецько-радянської війни у зв'язку з наближенням лінії фронту обладнання заводу було евакуйовано на Урал. З 2 жовтня 1941 до 3 вересня 1943 рік селище було окуповане німецькими військами. Загальний обсяг збитків селищу склав 4,6 млн рублів, насосний завод був зруйнований, але його відновлення почалося невдовзі після звільнення населеного пункту і незабаром він почав давати продукцію фронту[2]. Після закінчення війни завод 4 роки (до 1948 року) відновлювався. Відповідно до четвертого плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР завод було розширено та переорієнтовано на випуск продукції цивільного призначення — насосів та хімічного обладнання. Асортимент продукції розширювався й надалі. Тільки в першому кварталі 1950 року завод освоїв виробництво трьох нових насосів для суднобудівної промисловості. Робітники заводу брали активну участь у раціоналізаторській діяльності[2]. 1960 року в Свесі було введено в експлуатацію ТЕЦ, а завод освоїв виробництво складної хімічної апаратури. У 1963 році при заводі було відкрито філію вечірнього відділення Харківського машинобудівного технікуму[2]. На початку 1970-х років пройшло технічне переозброєння заводу та підприємству доручили освоїти виробництво дозувальних насосів, а також триплунжерних насосів типу ПТ та артезіанських насосів (які застосовують у контурах пожежогасіння на АЕС та річкових каналах)[6]. 1974 року за допомогою насосного заводу при школі № 2 селища Свеса було відкрито планетарій. В середині 1970-х років основною продукцією підприємства залишалися насоси та обладнання для підприємств хімічної промисловості[7]. У 1979 році було введено в експлуатацію кольорово-ливарний цех потужністю 5180 тонн на рік, який мав обслуговувати нафтове та хімічне машинобудування[6]. У 1990 році відзначили 120-річчя з часу утворення заводу[4]. Загалом, у період СРС завод був найбільшим підприємством селища[2][7][8][9]: на його балансі знаходилися гуртожитки[10] та інші об'єкти соціальної інфраструктури селища[11]. Після 1991 рокуПісля проголошення незалежності України державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство[6]. У травні 1992 року разом із шістьма іншими підприємствами та організаціями завод брав участь у розробці обладнання з виробництва майонезу (заводу було доручено розробити насос-дозатор для виробничої лінії)[12]. У листопаді 1993 року експорт насосів, що випускаються заводом до Росії для оплати поставок нафти та природного газу був звільнений від податку на додану вартість та експортних мит[13][14]. В умовах економічної кризи та розриву господарських зв'язків у 1990-ті роки становище заводу погіршилося[6]. У 2006 році керівництво Свеського насосного заводу відмовилося опалювати селище, після чого було розпочато термінові роботи з переведення житлового фонду селища Свесса (2158 квартир) на індивідуальне опалення, а об'єктів соцкультпобуту — на автономне[11]. Економічна криза, що почалася в 2008 році, ускладнила становище заводу[15], 2008 рік він завершив зі збитком у розмірі 4,735 млн. гривень[16], але до кінця жовтня 2009 року становище підприємства стабілізувалося[17]. До кінця 2010 року кількість робітників було скорочено[18] до 740 осіб[6]. У 2010 році завод збільшив чистий дохід на 54,8 % (до 38,53 млн гривень) і скоротив чистий збиток у сім разів — до 2 тисяч гривень, вийшовши на рівень беззбитковості[19]. Наприкінці грудня 2010 року продукція заводу продавалася на внутрішньому ринку та поставлялася на експорт до Росії, Казахстану, Туркменії, Азербайджану[6]. 2011 рік завод завершив зі збитками 4,1 млн гривень[19]. Після початку навесні 2014 року війни на сході України завод припинив постачання продукції до країни-агресора. Внаслідок відсутності збуту становище машинобудівних підприємств Сумської області (у тому числі Свеського насосного заводу, 68 % експорту якого припадало на Росію) ускладнилося, а обсяги їх виробництва зменшилися[20]. 21 квітня 2017 року завод був реорганізований у закрите акціонерне товариство[4]. Сучасний станЗавод виробляє насоси об'ємного класу, металовиробу та лиття із сірого чавуну, вуглецевої сталі, алюмінію, латуні та бронзи[4]. Свеський насосний завод у 2017—2018 роках постачав товари дилерам, які співпрацювали з підприємствами оборонно-промислового комплексу РФ.[21][22] Господарський суд Сумської області на початку 2024 року відкрив провадження про банкрутство ПрАТ "Свеський насосний завод", що належить Альоні Лебедєвій. Його власниця – донька колишнього міністра оборони Павла Лебедєва, вона з 2022 року перебуває в розшуку[23]. Примітки
Посилання |
||||||||||||||||
