|
Сизаль  Сизаль — натуральне грубе волокно, що отримують з листя агави сизальської або хенекена з роду Агава; іноді сизалем називають і саму рослину. Волокна виділяють зі свіжого листя, як правило без застосування спеціальної обробки. Декортикаційні машини мнуть і розчавлюють листя, при цьому відділяється волокно, яке потім промивають, сушать на сонці і обробляють щітками. Склад волокон: целюлоза (55-65 %), лігнін (10-20 %), геміцелюлоза (10-15 %), пектин (2-4 %). Елементарні волокна блискучі, жовтуватого кольору. Йде на виготовлення канатів, всіляких сіток, шпагату, пакувальних (тарних) тканин, класичних мішеней для дартсу, матраців, мочалок, щіток тощо. ІсторіяВ XVI столітті до Іспанії з Південної Америки прибули кораблі з дуже міцними канатами, а оскільки назва рослини морякам не була відома, то канати і мотузки, що виходять з волокна, стали іменувати «сизаль» (за назвою мексиканського порту Сисаль). Культуру агави, вивезена в колоніальну епоху з Центральної Америки, поширилася в тропічних країнах. Після появи сталевих канатів і тросів (виготовлених зі сталевого дроту) використання канатів з рослинних волокон на кораблях почали скорочувати, але навіть наприкінці XIX століття волокна агави зберігали важливе господарське значення (за станом на початок 1890-х років Мексика експортувала це волокно в країни Європи, де воно використовувалося як замінник щетини і кінського волосу)[1]. Надалі, через поширення синтетичних волокон і штучних тканин у другій половині XX століття, значення сизалю знизилося і його виробництво стало зменшуватися. У США сизаль вирощували на Гавайських островах[2]. Перше місце з виробництва займає Бразилія, на другому — Танзанія.
Світове виробництво сизалю за роками, тис. тонн[3].  Див. такожПримітки
Література
Посилання |
|||||||||||||||||||||
