Введення символу нескінченності в математичному сенсі в його сучасному вигляді належить англійському математику Валлісу, який вперше використав цей символ у своєму трактаті 1655 «Про конічні перетини» (лат.De sectionibus conicis)[1][2][3][4]. У своїй книзі Валліс ніяк не пояснив вибір цього символу для позначення нескінченності, за деякими припущеннями, це міг бути варіант запису числа 1000римськими цифрами (спочатку виглядала як CIƆ , або CƆ ), або букви омега (ω) — останньої букви грецького алфавіту [5].
Леонард Ейлер використовував особливий, відкритий варіант символу нескінченності [6] для того, щоб позначити «абсолютну нескінченність» (лат.absolutus infinitus). Цей символ нескінченності згодом ніхто не використовував і він не представлений в Юнікоді.
Використання
У математиці символ нескінченності використовують найчастіше для вираження потенційної нескінченності. Наприклад, в математичному позначенні границі:
,
знак нескінченності можна умовно інтерпретувати в тому сенсі, що змінна досягає як завгодно великих значень (прагне до нескінченності), не приймає значення, рівного нескінченності.
В інших галузях символ нескінченності може мати інший сенс; наприклад, в палітурній справі його використовують для вказівки, що книга надрукована на довговічному папері [7].
Символіка
В сучасній містиці символ нескінченності нерідко ототожнюється з образом Уробороса — змії, яка поїдає власний хвіст [8].
Веселковий знак нескінченності - символ руху за нейрорізноманіття[джерело?].
Золотий знак нескінченності - символ руху за прийняття аутизму[джерело?].
↑ Clegg, Brian (2 003), A brief history of infinity: the quest to think the unthinkable, Robinson, ISBN9781841196503
↑ See for instance Cor. 1 p. 174 in: Leonhard Euler. Variae observationes circa series infinitas. Commentarii academiae scientiarum Petropolitanae 9, 1744, pp. 160-188. [1]
↑ Zboray, Ronald J.; Zboray, Mary Saracino (2000), A handbook for the study of book history in the United States, Center for the Book, Library of Congress, с. 49, ISBN9780844410159