Скіфи-орачі

Скіфи-орачі (грец. Skuthai arothres) (або скіфи-землероби, борисфеніти) — одне з осідлих скіфських племен. Жили південніше племен неврів, меланхленів та андрофагів, у лісостепу з обох берегів Дніпра.

Вирощували зерно для продажу грецьким колоністам, передусім з Ольвії. Деякі дослідники^[хто?] вважають скіфів-орачів стародавніми фракійцями або предками слов'ян.

Археологічно скіфів-орачів ототожнюють із чорноліською культурою правобережного українського лісостепу.

Тільки у 17-го уривку 4-ї книги Геродота згадуються скіфи-орачі (Σκύθαι ἀροτῆρες), на відміну від інших уривків де згадуються скіфи-землероби (Σκύθαι γεωργοί). Різниця між скіфами-орачами (аротерес) та скіфами-землеробами (георгой), очевидно, полягала в тому, що перші вирощували збіжжя на продаж, а інші — для власного споживання.

Від гавані борисфенітів (бо вона розташована якраз посередині приморської частини всієї Скіфії), від неї і далі перший народ, котрий можна зустріти, це калліппіди, які є напів елліни і напів скіфи, над ними є інший народ, що називається алізонами. Вони і калліппіди взагалі мають такий спосіб життя, як і скіфи, але сіють і їдять пшеницю і цибулю та часник і сочевицю та просо. Над алізонами живуть скіфи-оратаї, які сіють пшеницю не для їжі, а на продаж. Ще далі над ними живуть неври, а далі на північ від неврів, наскільки я знаю, є незалюднена країна. Оці народності живуть уздовж річки Гіпанія на заході від Борисфена. (Історія. 4-та книга, 17-й уривок)

• Давня історія України: у 3 томах. — Т. 1—3. — К., 1999—2000.
• Дюмезель Ж. Скифы и нарты. — М., 1969.

• Д. С. Вирський. БОРИСФЕНІТИ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 347. — ISBN 966-00-0734-5.