Снітовський Олег Іванович

Олег Іванович Снітовський
Олег Снітовський
Народився	12 лютого 1955(1955-02-12) м. Теребовля, Тернопільська область, Україна
Помер	6 січня 2025(2025-01-06) (69 років) м. Тернопіль
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	журналіст
Відомий завдяки	журналіст, публіцист
Alma mater	Чернівецький університет
Знання мов	українська
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Сніто́вський Оле́г Іва́нович (12 лютого 1955, Теребовля, Тернопільської області, Україна — 6 січня 2025, Тернопіль^[1]) — український журналіст, публіцист. Головний спеціаліст Управління підготовки інформації внутрішнього життя у Тернопільській області, ДІНАУ. Член Спілки журналістів України (1983). Заслужений журналіст України. Син Івана Снітовського

Закінчив Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича; Інститут політології та соціального управління (1987—1989), факультет журналістики.

Працював учителем у селі Кровинка Теребовлянського району Тернопільської області

Стажувався у Всесоюзному інституті підвищення кваліфікації працівників радіо і телебачення (1978, 1984).

У липні 1977 — вересні 1979 — кореспондент-організатор на Теребовлянському районному радіо. У 1979—1983 — кореспондент у Тернопільському облдержтелерадіокомітеті.

У 1983—1987 — завідувач відділу випуску та програм на Тернопільському облдержтелерадіокомітеті. 1987—1989 — редактор інститутського радіо, кореспондент на Радіо — Київ. 1989—1991 — консультант пресцентру Тернопільського ОК КПУ.

Від 1991 — власний кореспондент Укрінформу в Тернопільській області.

Автор серії історико-природоохоронних, публіцистичних радіопрограм «Рідний край», «Моя Вітчизна, земля моя» (1979—1989) та інших, телепрограми «Мандрівник», окремі з понад 100 випусків якої відзначені на міжнародних телефестивалях туристичних фільмів «Вітер мандрів» (2002) та «Ми — молоді» (2003; обидва — м. Київ) й інших; серії текстових і телематеріалів із країн Європи, Серед. Азії, Африки.

Співпрацює з телеканалами ICTV, НТН; вів сторінку про Україну в г. «Українське слово» (Чикаго, США); упорядник книг авторів із української діаспори в Австралії і Канаді.

Був одружений. Володів польською мовою. Захоплення: колекціонування картин.

• обласна премія в галузі культури в номінації «Журналістика — імені Володимира Здоровеги» — за видання фотокниги про генія сучасності «Я — серед вас… Іван Марчук і Тернопільщина» (2015, у співавторстві)^[2].
• лауреат конкурсу «Людина року-2018» (Тернопільщина)^[3]

• Мельничук Б., Яворський Г. Снітовський Олег Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 303—304. — ISBN 978-966-528-279-2.

• Снітовський Олег Іванович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Верховна рада України.