Сомов Лев Миколайович

Лев Сомов
Народився	14 березня 1964(1964-03-14) (60 років) Донецьк, УРСР
Громадянство	СРСР,  Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	1988 — наш час
IMDb	nm1127541
Нагороди та премії

Лев Микола́йович Со́мов (нар. 14 березня 1964; Донецьк, УРСР) — український актор театру і кіно, режисер, хореограф, драматург. Народний артист України. Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Народився у театральній сім'ї. У 1983 році завершив Донецьке музичне училище за класом віолончелі.

В 1991 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Народного артиста України Миколи Рушковського.

З 1988 по 1995 роки працював в Київському національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.

В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1995 року.

Пише під псевдонімом Лев Хохлов. Автор п'єс «Гіркий роман», «Довершений Чарлі», сценаріїв серіалів «Замкова щілина», «Прибулець». Здійснив пластичне рішення і створив хореографію в 15 виставах, серед яких: «Рогоносець» Фернана Кроммелінка (1998), «Небезпечні стосунки» П'єра Шодерло де Лакло (2007).

Лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль» в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану» за роль Міши у виставі «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою Йосефа Бар-Йосефа «Це велике море».

Режисер телесеріалів «Колишня» (2008), «Лише кохання» (2010).

У 2009 році на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір'я» поставив виставу за своєю п'єсою «Довершений Чарлі».

Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

• 1995 — «Непереможний меч Гайян» за казкою «Місто майстрів» Т. Габбе — Герцог де Малікорн, Жильберт
• 1996 — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою «Мандрагора» Н. Макіавеллі — Калімако
• 1996 — «Трохи вина…або 70 обертів» Л. Піранделло — сеньйор Палеарі
• 1997 — «Кручений біс» Ф. Сологуба — Міхась Адаменко
• 1998 — «Венеціанський мавр („Отелло“)» В. Шекспіра — Родріго
• 1999 — «Що ви загубили в чужих снах?» за п'єсою «Санта Крус» М. Фріша — Схвильований
• 1999 — «Довічний чоловік» Ф. Достоєвського — Міллер
• 2000 — «Смерть Тарєлкіна» О. Сухово-Кобиліна — Тарєлкін
• 2000 — «Нехай одразу двох не любить…» за п'єсою «Ой, не ходи, Грицю…» М. Старицького — Дмитро
• 2001 — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою «Пан де Пурсоньяк» Мольєра — Пан де Пурсоньяк
• 2001 — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсовю «Театр» М. Фрейна — Ллойд Даллас
• 2002 — «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою «Це велике море» Й. Бар-Йосефа — Мішко
• 2002 — «Одруження» за однойменною п'єсою^[ru] Миколи Гоголя — Анучкін / Жевакін
• 2003 — «Тайна пристрасті жагучої» за п'єсою «Романтики» Е. Ростана — Страфорель
• 2003 — «Брешемо чисту правду» за п'єсою «Ще один Джексон» Г. Бергера — Боб Джексон
• 2004 — «Наше містечко» Т. Вайлдера — ведучий
• 2004 — «Вишневий сад» за однойменною п'єсою Антона Чехова — Єпіходов
• 2005 — «Сірано де Бержерак» за п'єсою Едмона Ростана — граф де Гіш
• 2006 — «Черга» О. Марданя — Артор, Рекламна агенції кур'єр
• 2006 — «Голубчики мої!…» за творами Ф. Достоєвського та О. Володіна — Миронов
• 2007 — «Останній герой» О. Марданя — Віталій
• 2007 — «Рогоносець» за п'єсою «Прекрасний рогоносець^[ru]» Фернана Кроммелінка — Бургомістр
• 2010 — «Три сестри» за однойменною п'єсою Антона Чехова; реж. Едуард Митницький — Федір Ілліч Кулигін
• 2012 — «Опіскін. Фома!» за повістю «Село Степанчикове і його мешканці» Ф. Достоєвського; реж. Олексій Лісовець — Фома Фомич Опискин
• 2015 — «Дикун» А. Касона; реж. Олексій Лісовець — Сеньйор Ролдан
• 2015 — «Співай, Лоло, співай!» Олександра Чепалова за мотивами роману «Вчитель Гнус, або Кінець одного тирана» Генріха Манна і художнього фільму «Блакитний ангел»; реж. Дмитро Богомазов — Кіперт, артист
• 2017 — «Життя попереду» Еміля Ажара; реж. Дмитро Богомазов — Мадам Роза^[1].

Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

• 2005 — СидОренки-СидорЕнки — дід

• 2000 — Заслужений артист України^[2]
• 2014 — Народний артист України^[3]

• Лев Сомов на сайті Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра [Архівовано 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Біографія на Кино-театр [Архівовано 27 листопада 2010 у Wayback Machine.] (рос.)