|
Спайк Лі
Шелтон Джексон (Спайк) Лі (англ. Shelton Jackson 'Spike' Lee; нар. 20 березня 1957) — американський режисер, продюсер, письменник і актор. Володар двох премій «Оскар» — за сценарій фільму «Чорний куклукскланівець» (2019) та за видатні заслуги в кінематографі (2016). Його компанія, 40 Acres and a Mule Filmworks, вже випустила більше 35 фільмів з 1983 року. У 2021 році Голова журі Каннського кінофестивалю.[8] Спайк Лі дебютував як режисер зі своїм фільмом «Їй це потрібно» (1986), і з того моменту вже зняв такі фільми як «Роби як треба» (1989), «Малколм Ікс» (1992), «The Original Kings of Comedy» (2000), «25-та година» (2002), «Не впіймали — не злодій» (2006), «Чірак» (2015). Лі зіграв у 10 зі своїх власних фільмів. Стрічки Лі розглядають проблему міжрасових стосунків, колоризму в чорній спільноті, ролі медіа у житті людини, міського криміналу і бідності й інші. Лі отримав дві номінації на "Оскар": Student Academy Award і Премію «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук, і здобув дуже багато інших нагород, серед яких дві премії Еммі, дві Премії Пібоді, почесну Премію БАФТА у кіно, Премію «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі й Gish Prize 2013.[9][10][11][12] Дитинство і юністьЛі народився в Атланті, штат Джоржія. Народився у родині Жаклін Керол (до того Шелтон), вчительки мистецтв і чорної літератури, і Вільяма Джеймса Едварда Лі ІІІ, джаз-музиканта і композитора.[13] Лі має три молодших брата і сестри, Джоі, Девіда й Сінк, вони всі працюють на тих чи інших позиціях в кіно брата. Режисер Малкольм Д. Лі — кузен Спайка Лі. Ще дитиною він з родиною переїхав до Брукліна, штату Нью-Йорк. Це мама дала йому прізвисько «Спайк». Він ходив до John Dewey High School в Брукліні. Лі записався у Morehouse College, історично чорний коледж, де він зробив свій перший фільм, Last Hustle in Brooklyn. Він відвідував кінокурси в Університеті Кларка в Атланті, випустився як бакалавр масової комунікації з Коледжу Моргауз. Він також випустився зі Школи мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету, де й став маґістром з кіно і телебачення.[14] Кар'єраФільмиФільм незалежного виробництва Лі, «Joe's Bed-Stuy Barbershop: We Cut Heads», був першим студентським фільмом, який показали на фестивалі Нових Режисерів/Нових Фільмів Центру Лінкольна. У 1985 році Лі почав робити свій перший повнометражний фільм, «She's Gotta Have It». З бюджетом у $175,000 він зняв фільм за два тижні. Коли перший фільм вийшов у прокат у 1986, він зібрав $7,000,000 лише в США.[15] «Do the Right Thing», фільм 1989 року, номінували на Оскар за найкращий оригінальний сценарій 1989 року. Багато хто, включно з Кім Бейсінґер, казав, що «Do the Right Thing» також заслуговував на номінацію на найкращий фільм.[16] Того року найкращим фільмом визнали "Driving Miss Daisy. У 2006 в інтерв'ю з New York magazine Лі сказав, що успіх іншого фільму, який будувався на безпечних стереотипах, ранив його ще більше, аніж те, що його фільм не номінували на цю нагороду.[17] Після випуску в 1990 р. фільму «Mo' Better Blues», Лі був звинувачений в антисемітизмі Антидефамаційною лігою й декількома кінокритиками. Вони критикували те, що персонажів-власників клубу Джоша й Мо Флетбуша, Лі назвав Шейлоками (персонаж-єврей із п'єси Шекспіра Венеційський купець). Лі не визнав провини, пояснюючи, що він створював цих персонажів із метою показати, як складно чорним виконавцям в умовах експлуатації. Лі сказав, що Лью Васерман, Сідні Шайнберґ і Том Поллок, єврейські керівники MCA і Universal Studios, навряд чи дозволили би антисемітський вміст у фільмі, який вони спонсорували. Він сказав, що не міг зробити антисемітський фільм, тому що євреї заправляють у Голлівуді, і «це факт».[18] Його документальний фільм 1997 р. 4 Little Girls[en] про дітей, вбитих у вибуху в Баптистській церкві на 16-й вулиці[en] в Бірмінгемі (Алабама), у 1963 р., був номінований на Премію «Оскар» за найкращий документальний повнометражний фільм. 2 травня 2007 р. 50-й Міжнародний кінофестиваль у Сан-Франциско[en] вшанував Спайка Лі режисерською нагородою Кіноспільноти Сан-Франциско[en]. У 2008 році він отримав Wexner Prize.[19] У 2013 році він виграв The Dorothy and Lillian Gish Prize сумою $300,000.[20] У 2015 році Лі отримав Премію «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук за внесок у кіно.[21] Лі зрежисував, написав і спродюсував режим MyCareer у відеогрі NBA 2K16[en].[22] Фільм «Чорний куклукскланівець», драматичний трилер, що зображає події 1970-х, Ґран-прі на Каннському кінофестивалі 2018 року, і відкривав фестиваль наступного серпня.[23] Він також отримав номінації на Премію «Оскар» за найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу (перша номінація Лі у цій катеґорії), і виграв Премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій. ПрофесураУ 1991 році Лі викладав курс кіновиробництва у Гарварді, а 1993 року почав викладати у Школі мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету. Саме у цій школі він отримав маґістра витончених мистецтв і був призначений мистецьким директором у 2002 році.[24] На сьогодні він постійний професор Нью-Йоркського університету.[25] РекламаУ середині 1990-х Levi Strauss винайняли Лі знімати серію реклами для телебачення для їхніх джинсів button-fly.[26] Маркетолоґи з Nike[27] пропонували Лі стати режисером їхньої реклами. Вони хотіли об'єднати персонажа з фільму Лі «Їй це потрібно», Марса Блекмона, який обожнював Майкл Джордан, і Джордана в маркетинґовій кампанії для лінійки Air Jordan. Потім Лі просили прокоментувати феномен, коли inner-city youths намагалися вкрасти ці кросівки в інших дітей.[28] Він сказав, що треба не звинувачувати виробників взуття, яке стало популярним, а «виправляти умови, за яких дитина так багато значення надає важливості пари кросівок, парці чи золоту».[28] Через маркетинґ 40 Acres and a Mule Лі режисував рекламу для Converse,[29] Jaguar,[30] Taco Bell[31] і Ben & Jerry's.[32] Фільмоґрафія
Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
