Спис (підрозділ)

Спис або копіє (англ. і фр. lance, італ. lancia, нім. Lanze, пол. kopia, порт. lança) — у середньовічній Європі основний військовий підрозділ. Складався з лицаря та його збройного почту (від 3 до 5 осіб: зброєносця, збройного слуги, кінного лучника або арбалетника). Списи об'єднувалися в організаційно-тактичні одиниці — стяги, або хоругви. В українських джерелах зустрічається з середини ХІІ ст. як «копіє». У XVI ст. називається «списом».

Назва походить від кавалерійської піки — традиційної зброї лицарів, гусарів та козаків.

Король Польщі був зобов'язаний заплатити за участь у війні за межами країни по 5 гривень на хоругву.^[1]

«Спис» (початково д.-рус. копье, копие, пол. kopie) вперше згадується у літописі під 1153 роком^[2]. Під 1500 роком фігурує назва «списсы»^[2][3]. Полк, що складався з 900 «списів», налічував трохи більше 7000 бійців^[2][4].

У XIII—XVI століття війська руських удільних князів складалися з дружини та «списів» — дружин васалів^[2]. Ця організація не змінилась і після входження окремих князівств до складу Литви^[2]. Наприкінці XIV — на початку XV століть частина князів могла вивести «в поле» не більше «списа»^[2].

Реформи Карла VII у 1445 р. вперше встановили постійну чисельність «спису» — 8 воїнів (6 латників і 2 лучники)^[2]. «Списи» васалів об'єднувалися у «стяги», ймовірно, за територіальним принципом^[2].

• Історія української культури: в 5 т. Київ, Наукова думка, 2001. — Т. 2. (1.4. Військо і військова організація [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.])
• Войтович Л. 6.6. Князі і військо. // Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів: Інститут українознавства, 2000.
• Henryk Samsonowicz: Historia Polski i Świata. T. 1.: Historia Polski - Polska do 1586. Mediasat Group S.A. dla Gazety Wyborczej, 2007, s. 169. ISBN 978-84-9819-808-9. 

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Спис (підрозділ)