|
Спортивний арбітражний суд
 Спортивний арбітражний суд (англ. Court of Arbitration for Sport, САЅ) — міжнародна судова організація, створена для вирішення шляхом арбітражу суперечок у галузі спорту. Штаб-квартира розташована в Лозанні (Швейцарія), судові засідання відбуваються в Нью-Йорку, Сіднеї та Лозанні. Тимчасові суди створюють у поточному місті-господареві Олімпійських ігор. ЮрисдикціяЗазвичай суперечка може бути передана в CAS тільки за наявності арбітражної угоди між сторонами, яка передбачає звернення до CAS. Однак, згідно з правилом 61 Олімпійської хартії, всі спори у зв'язку з Олімпійськими іграми, можуть розглядатись тільки в CAS[1] і всі міжнародні федерації олімпійських видів спорту визнають юрисдикцію CAS, принаймні в деяких суперечках[2]. Завдяки дотриманню Всесвітнього антидопінгового кодексу 2009 року всі підписанти, включаючи всі міжнародні олімпійські федерації та національні олімпійські комітети, визнали юрисдикцію CAS у справах порушення антидопінгових правил[1][3][4]. Починаючи з 2016 року антидопінговий підрозділ CAS розглядає випадки допінгу на Олімпійських іграх замість дисциплінарної комісії МОК[5]. Ці рішення можуть бути оскаржені до спеціального суду CAS в місті-господареві Олімпійських ігор, або, якщо спеціальний суд більше не працює, до постійного спортивного арбітражного суду[6]. Під час дії першого антидопінгового підрозділу розглянули вісім справ, з яких сім були випадками допінгу в межах його юрисдикції[7]. Завдяки тому, що CAS є швейцарською арбітражною організацією, його рішення можуть бути оскаржені до Федерального суду Швейцарії[8]. Оскарження арбітражних рішень, як правило, не є успішним[9]. Прийняття рішень за оскарженнями в основному ґрунтується на тому, чи були виконані процедурні вимоги, і чи не суперечить рішення державній політиці Швейцарії. Станом на березень 2012 року було сім випадків скасування рішень CAS через звернення до Федерального суду, з яких шість вирішено за процедурними питаннями і лише один раз рішення скасовано по суті справи — у випадку з Матузалем, бразильським футболістом.[10] Свого часу Федеральний суд Німеччини ухвалив рішення проти німецької ковзанярки Клаудії Пехштайн, визначивши відсутність юрисдикції для перегляду своєї справи. Федеральний суд Швейцарії постановив, що CAS задовольняє вимогам арбітражного суду відповідно до німецького законодавства, і що незалежність CAS від сторін забезпечується методом вибору арбітрів і можливістю оскарження до Федерального суду Швейцарії[11][12]. ІсторіяУ зв'язку зі взаємовпливом спорту та політики президент Міжнародного олімпійського комітету (МОК) Хуан Антоніо Самаранч запропонував орган для вирішення суперечок, що виникають під час Олімпіади. CAS створили як частину МОК у 1984 році[13]. У 1992 році одне з рішень CAS оскаржили у Федеральному суді Швейцарії на підставі зацікавленості CAS як підрозділу МОК. Швейцарський суд постановив, що CAS є арбітражним судом але звернув увагу на численні зв'язки між CAS і МОК.[14] Як відповідь у CAS пройшли реформи, щоб зробити його більш незалежним від МОКу як організаційно, так і фінансово. Найбільшою зміною було створення «Міжнародної арбітражної спортивної ради» (ICAS) для догляду замість МОК за управлінням та фінансуванням CAS. Рада CAS
Члени CAS
Приклади практикиДопінгУ березні 2011 року CAS прийняла перше рішення, спираючись на біологічний паспорт[en] спортсмена — дискваліфіковано двох італійських велосипедистів на основі зіставлення їхніх профілів крові за два роки[15]. Перед цим вирішили справу Клаудії Пехштайн на подібних підставах[16]. Відмінність цих двох справ полягає в тому, що у випадку Пехштейн зразки крові брались представниками національної федерації спорту, а не офіційними представниками CAS чи МОК[16]. Літні Олімпійські ігри 2016 рокуСпеціальний суд для Олімпіади 2016 року зареєстрував 18 справ до 3 серпня, перевершивши рекорд за два дні до церемонії відкриття. Згідно з відповідним звітом, 11 випадків були пов'язані з російськими спортсменами у справі про допінг, що фінансується державою[17]. До кінця Ігор загальна кількість випадків склала 28, з яких 16 були пов'язані з російськими спортсменами[7]. Інші випадки, не пов'язані з допінгом
Примітки
Посилання
Література
Information related to Спортивний арбітражний суд |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
