|
Сім чеснот Сім чеснот — в західному християнстві, сукупність головних позитивних якостей характеру людини. Поділяються на кардинальні та теологічні. Традиційно протиставляються семи смертним гріхам. Чотири кардинальні чесноти (мужність, поміркованість, розсудливість і справедливість) є, власне, кардинальними чеснотами античної етики, що вперше були виділені Есхілом (VI—V ст. до н. е.) і пізніше увійшли в пізньоантичну традицію через Платона (V—IV ст. до н. е.), Арістотеля (IV ст. до н. е.) і стоїків[1]. Аврелій Августин (IV—V ст.), відтворивши цю схему, додав до неї три «теологічні» чесноти, вчення про які розвивали східнохристиянські автори: віра, надія, любов[1]. СписокСім християнських чеснот з латинськими відповідниками.
Список християнських чеснот в порядку святості, створений пізніше, як протилежний до смертних гріхів[2]:
Див. такожПримітки
Information related to Сім чеснот |
