|
Тайванський похід
Тайванський похід[2] (яп. 台湾出兵, たいわんしゅっぺい, тайван сюппей) — воєнна операція Японії протягом травня — червня 1874 року на острові Тайвань, що перебував під суверенітетом китайської династії Цін. Була реакцією на вбивства японських підданих тайванськими аборигенами. Японські війська захопили південь острова і вимагали від династії Цін взяти на себе відповідальність за вбивства. Завдяки посередництву Великої Британії Японія вивела свої війська в обмін на сплату китайцями репарацій. Короткі відомості1871 року на Тайвані, що перебував під суверенітетом китайської династії Цін, стався дипломатичний інцидент. Місцеві аборигени племені пайвань з села Мудань убили за своїм звичаєм 54 японських рибалок з острова Міяко з Рюкюського архіпелагу, яких випадково прибило морем до південно-східного узбережжя Тайваню. Відповідальний за управління архіпелагом Рюкю Ояма Цунайосі, заступник голови префектури Каґосіма, доповів про інцидент японському центральному уряду, вимагаючи помсти, однак рішення у цій справі відклали[1]. 1873 року стався другий подібний інцидент — тайванські аборигени напали на японський корабель з села Касіва префектури Окаяма, що зазнав аварії у тайванських водах, і забили на смерть 4 членів команди. Ця подія розлютувала японську громадськість. Японський посол в династії Цін, міністр закордонних справ Соедзіма Танеомі, звернувся до китайської сторони з вимогою відшкодувати збитки. У відповідь міністерство закордонних справ династії Цін, заявило, що хоча Тайвань належить Китаю, тайванські аборигени є південними варварами, які не визнають верховенства цінського імператора, тому останній не несе відповідальності за їхні дії[1]. Тим часом в Японії наростало суспільне невдоволення, спричинене політичною кризою, непопулярними реформами та спалахом Саґського повстання. Японський уряд вирішив скористатися торішніми інцидентами і здійснити каральний похід на Тайвань для зняття соціальної напруги всередині країни. В квітні 1874 року він розпочав підготовку для воєнної експедиції, призначив Імператорського радника Окуму Сіґенобу головою Тайванської удільної канцелярії[3], а генерал-лейтенанта Сайґо Цуґуміті — командиром військ цієї канцелярії. Однак невдовзі уряд зупинив приготування через протести послів Великої Британії та США, які заявили, що вторгнення на Тайвань «дестабілізує мир на Далекому Сході»[1]. Незважаючи на міжнародний тиск, 3-тисячний контингент Імперської армії Японії під командуванням Цуґуміті самовільно вирушив на Тайвань, у зв'язку з чим японська влада була змушена визнати легітимність походу постфактум. 22 травня 1874 року японці зібрали свої війська в тайванському порту селища Шеляо і розпочали каральну акцію проти аборигенів пайвань. На 3 червня нападники окупували усю територію проживання цього племені. Бойові втрати японців становили лише 12 чоловік, але 561 солдат загинув від малярії[1]. Дії Імперської армії Японії викликали протест династії Цін, яка зажадала негайного виведення японських військ з території Тайваню. В серпні 1874 року посол Японії Окубо Тосіміті прибув до Китаю, де розпочав переговори із цінським міністром закордонних справ Цзунлі Яменєм. Через непримиренність сторін переговорний процес зайшов у глухий кут і лише за посередництва британського посла в Китаї Томаса Френсіса Вейда було знайдено компроміс. 31 жовтня Японія і Цін уклали тимчасовий мир[4], за яким японці виводили війська з Тайваню, а китайці виплачували контрибуції потерпілим японським морякам та родичам загиблих. Це був перший міжнародний договір, який визнавав за Японією суверенітет над архіпелагом Рюкю, оскільки потерпілі рюкюсці позиціювалися як піддані Японії[1]. Примітки
Джерела та літератураТайванський похід // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тайванський похід
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}