|
Транс (музика)
Транс (англ. Trance) — напрямок електронної музики, що з'явився в 1990-х роках у Німеччині. Загальна характеристикаЗазвичай характеризується темпом між 130 і 150 bpm, наявністю повторюваних мелодійних виразів та музичною формою, яка наростає та спадає протягом музичного твору. Транс — це комбінація низки напрямків електронної музики: ембієнту, техно і хаузу. Іноді застосовується вокал. Транс отримав назву через повторювані з деякими трансформаціями пульсуючі мелодичні структури, які, очевидно, мають ввести слухача у стан трансу. Оскільки сучасний процес написання трансу часто пов'язаний з електронними пристроями звукозапису, його можна віднести до електронної музики. ІсторіяПерші пісні в цьому стилі з'явились як похідні від acid, техно і рейву[7], хоча гіпнотичний транс-музики вже зустрічався і раніше в роботах Джорджо Мородера і Жана-Мішель Жарра ще наприкінці 1970-х років. Великий вплив на майбутню форму наклала пісня «The KLF — What Time Is Love», а також різновиди музики техно і хауз[8] і також поп-музики, чіл-ауту, хардкору, і навіть класичної музики[9]. Одним з перших всесвітньо популярних трансових треків роботи були: вік групи Age of Love авторства Dance 2 Trance[10]. Цей трек послужив основою стилю для трансу. Згодом транс переживе бурхливий розвиток. Ранній транс справив значний вплив на acid, де панували Art of Trance, Emmanuel Top, Hardfloor та Union Jack[11]. Звук нині відомого трансу сформовано значною мірою завдяки Полу ван Дайку (зокрема, його «For An Angel» з дебютного альбому) і Роберту Майлзу («Children» з дебютного альбому «Dreamland»). Обидві пісні вважаються одними з найкращих представників жанру, а «Children» посіли вершини багатьох хіт-парадах і навіть досі їх можна почути на радіо у вигляді реміксів або оригіналу. Багато з пізніших робіт наслідувати стиль треку, формуючи остаточну стилістику трансу[11]. Транс увійшов в мейнстрім танцювальної музики наприкінці 1990-х[7]. В 2010-х транс досі вважається одним з трьох найпопулярніших стилів електронної танцювальної музики поряд з хаузом і техно. На його основі створено і споріднені жанри: прогресив, goa і психоделік[12]. Від техно транс відрізняє активніше використання синтезаторів і більший акцент на мелодії[13]. В Україні трансова музика набирає популярність з 2000-х років. Станом на початок 2010-х близько половини музикантів, творчість яких була предлставлена на порталі Topdj.ua писали трансову музику[14]. У 2010 та 2012 роках Київ приймав міжнародний фестиваль A State of Trance (ASOT)[14]. Серед українських музикантів, що здобули міжнародне визнання в цьому напрямі - Azotti[15]. Особливості стилю Транс — мелодійний і досить вільний стиль музики, на формування і розвиток якого справили найбільшого впливу такі напрямки музики, як індастріал (new wave), електронне техно-диско з Детройта та психоделічна музика сімдесятих[16]. Трансова музика пишеться в розмірі 4/4[4] в темпі від 125 до 150 BPM,[4][17]. Бас-бочка зазвичай звучить на кожну долю (downbeat), а відкритий хай-хет на вісімку між долями (upbeat)[4]. До цього додаються додаткові ударні, і в останні роки великій кульмінаційній зоні часто передують швидкі послідовності ударів малого барабану з поступовим підсиленням гучності і високих частот під кінець такту (т.зв. snare rolls)"[4]. Швидкі арпеджіо, нерідко в мінорі, також є рисою трансу. Трансові композиції зазвичай мають центральний мотив "(hook)", або мелодію, яка проходить майже через всю пісню, повторюючись з інтервалами від 2 до 32 тактів, на додаток до гармонії і мотивів[4]. Окремі інструментальні партії додаються або відключаються кожні 4, 8, 16, або 32 такти[4]. У розділі перед брейкдауном провідний мотив часто вводиться в скороченій або спрощеній формі, щоб дати глядачам «смакувати» те, що вони почують після брейкдауну[4]. Заключна кульмінація повторює першу із повторенням головної теми[4]. Як і у випадку з багатьма треками танцювальної музики, трансові композиції зазвичай складаються з більш прозорих по офактурі вступів ("mix-ins") та аутро ("mix-outs") щоб надати можливість діджею зробити плавний перехід від одного треку до іншого[3][4]. РізновидиРізновидами трансової музики є ейсид-транс, хард-транс, гоа-транс, психоделічний транс, прогресивний транс[3], і апліфтінг-транс[3]. Апліфтінг-транс, відомий в англомовних країнах також як "гімнічний" або "епічний[3][4], зазнав впливу класичної музики[3] і в 2000-х роках розвивався у творчості Ferry Corsten, Armin Van Buuren, Tiësto, Push, Rank 1, а в творчості Sound Apparel, Andy Blueman та інших поєднувався з оркестровими звучаннями. Близьким до апліфтінг-трансу є євроданс, що стало загальним терміном для широкого спектру комерціалізованої європейської танцювальної музики, і багато в чому продовжує новаторський підхід німецького продюсеру ATB у синглі "9 PM (Till I Come)". Деякі течії трансу перетинаються з іншими напрямами електронної музики. Наприклад, тех-транс є поєднанням трансу і техно, а вокальний транс "поєднує прогресивні елементи транс] з поп-музикою"[3]. Дрім-транс зародився в середині 1990-х у творчості Роберта Майлза, автора треку Children (1996). Прогресивний транс за визначенням AllMusic : "призвів безпосередньо до більш комерційного, орієнтованого на хіт-паради звуку, до того транс ніколи не втішався найвищими позиціями чартів. Орієнтуючись на плавніший звук євродансу або хаусу (що зрідка більше нагадує Jean-Michel Jarre than Basement Jaxx), прогресивний транс завоював популярність на танцполах Європи на зламі століть. Критики висміювали його за передбачувані брейкдауни і відсутність навичок біт-мікшування, але прогресивний транс був засвоєний найгарячішими діджеями."[18] Відомі виконавціПосилання
|
||||||||||||||||||||||
