Трухі́льйо, вимовляється як Трухі́йо (ісп.Trujillo, кеч.Truhillu) — місто в Перу біля узбережжя Тихого океану, адміністративний центр департаменту Ла-Лібертад. У Трухільйо мешкає близько 645 тис. чоловік (2005) і воно є третім за заселеністю містом країни[4].
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних пустель. Найтепліший місяць — лютий із середньою температурою 23.3 °C (74 °F). Найхолодніший місяць — серпень, із середньою температурою 17.8 °С (64 °F).[5]
Після завоювання імперії чимуінками, вся долина Трухільйо увійшла до складу їх імперії. Саме місто було засноване в 1534 році і назване на честь міста Трухільйо в іспанській провінції Естремадура, де народився Франсиско Пісарро. Вже в XVI столітті тут поселилися безліч іспанських ідальго, які залишили велику кількість палаців і вілл. На головній площі міста Пласа-де-Армас з 1820 року стоїть статуя свободи, що нагадує про те, що саме тут була проголошена незалежність Перу і розташовувалася штаб-квартира Симона Болівара. Стара система зрошування частково використовується досі. Завдяки ній Трухільйо і його околиці є кукурудзяною і зерновою житницею північного узбережжя Перу.
Туризм
Трухільйо — найважливіше місто на півночі Перу. Завдяки унікальним пам'ятникам архітектури стародавніх культур мочика і чиму, а також іспанської колоніальної епохи, завдяки віллам з розкішними дворами, різьбленими дерев'яними балконами і кованими віконними ґратами, Трухільйо має велике значення для туризму країни. Близький Тихий океан забезпечує приємний і м'який клімат.
Близькість до стародавнього міста Чан-Чан, де сьогодні ведуться археологічні розкопки, а також до популярного курорту Уанчако, в який приїжджають серфери зі всього світу, робить Трухільйо початковою базою і перевалочним пунктом для багатьох туристів. Популярні екскурсії до стародавніх пірамід Сонця і Місяця, розташованих недалеко від міста.
Goméz Cumpa, José (2000). Universidad Nacional Pedro Ruiz Gallo. ed. Trujillo del Perú: Una visión ilustrada de la sociedad regio- nal en el norte del Perú (siglos XVI—XVIII).
Chanfreau, Marie-Françoise (1995) (en español). La vivienda en los pueblos jóvenes (en Perú): creación de una nueva tipologia regional. M. IFEA: Instituto fránces de estudios andinos..
El Concejo Provincial de Trujillo (1963) (en español). Guía de Trujillo. pp. 29.
Klarén, Peter (1970) (en español). Formación de las haciendas azucares y orígenes del APRA. Instituto de Estudios Peruanos.
Instituto Nacional de Estadística e Informática (2007). «[www.inei.gob.pe/Anexos/libro.pdf Población y crecimiento]». En Dirección Técnica de Demografía y Estudios Sociales y Centro de Investigación y Desarrollo del INEI (en español). Perfil sociodemográfico del Perú (2ª edición). Lima: Centro de Edición de la Oficina Técnica de Difusión del INEI. pp. 23-29. Consultado el 27 de diciembre de 2011.
Pizarro, Francisco (2007). Testimonio: Documentos oficiales, cartas y escritos varios. CSIC-Dpto. de Publicaciones. pp. 404. ISBN 9788400063849.
Rivera, Edgardo (1998). Antología de Trujillo. undación Manuel J. Bustamente de la Fuente,. pp. 367.
La Riva Vegazzo, Iván. Viajero antes que turista; 1ra. Ed. 2004; 303 págs.
Tinoco, Andrés (1987), Gobiernos regionales en un estado aprista. Plata S.A. Editores CIDEL: Centro de investigaciones para el desarrollo.
.svg)
.svg)
.jpg)
![Пам'ятник Свободи на Площі зброї]]](%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Freedom_Monument,_Trujillo.jpg)
