Уманець Микола Васильович
Народився	18 жовтня 1925(1925-10-18) село Біла, тепер Ямпільський район Вінницька область
Помер	1 грудня 1986(1986-12-01) (61 рік) місто Чернігів
Країна	СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Микола Васильович Уманець (18 жовтня 1925(19251018), село Біла, тепер Ямпільський район Вінницька область — 1 грудня 1986, місто Чернігів) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань. Член ЦК КПУ в 1971—1986 рр. Член Ревізійної комісії ЦК КПРС в 1981—1986 рр.

Народився в родині службовця.

Учасник німецько-радянської війни: служив у Радянській армії з березня 1944 по вересень 1945 року. Був важкопоранений, інвалід війни.

У 1950 закінчив Одеський сільськогосподарський інститут.

У 1950—1953 роках працював агрономом Новоселицького районного відділу сільського господарства, головою колгоспів імені Чапаєва та імені Суворова Новоселицького району Чернівецької області.

Член КПРС з 1953 року.

У 1953—1958 роках — голова виконавчого комітету Новоселицької районної ради депутатів трудящих Чернівецької області.

У 1958—1961 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Чернівецького обласного комітету КПУ.

У 1961 році — інспектор ЦК КПУ.

16 вересня 1961 — січень 1963 року — секретар Житомирського обласного комітету КПУ. У січні 1963 — грудні 1964 року — секретар Житомирського сільського обласного комітету КПУ. У грудні 1964 — 1968 року — секретар Житомирського обласного комітету КПУ.

У 1968—1969 роках — 2-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ.

У 1969—1970 роках — заступник міністра сільського господарства Української РСР.

29 квітня 1970 — 8 січня 1984 року — 1-й секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.

З січня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення. Помер на 62-му році життя 1 грудня 1986 року.

Доктор історичних наук Володимир Половець, який у 1970-х—1980-х роках працював під керівництвом Миколи Уманця, згадував про свого начальника з високою оцінкою. Своєї посади 1-го секретаря Чернігівського обкому Уманець позбувся через генерал-майора КДБ Альберта Діченка, який активно намагався будь-яким чином зняти його з керівництва областю через начебто критичний стан справ у Чернігівському державному педагогічному інституті, яким опікувався Уманець^[1].

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Вітчизняної війни І ступеня
• орден Вітчизняної війни ІІ ступеня
• орден Слави ІІІ ступеня
• медалі

• Депутаты Верховного Совета СССР. Десятый созыв. — М. : Издательство «Известия Советов депутатов трудящихся», 1979. (рос.)

1. ↑ В. М. Половець. Спогади