|
Франк КФА Зелений — західноафриканський франк Червоний — центральноафриканський франк Африканський франк, франк КФА (фр. franc CFA, céfa чи просто franc) — грошова одиниця африканських країн — колишніх колоній Франції, а також Гвінеї-Бісау (колишньої колонії Португалії) і Екваторіальної Гвінеї (колишньої колонії Іспанії). Код валюти XAF для центральноафриканського франка і XOF для західноафриканського франка. Обмінний курс африканського франка до євро фіксований — 655,957 африканських франків за 1 євро: 100 африканських франків = 1 французький (новий) франк = 0,152449 євро. Хоча центральноафриканський і західноафриканський франки мають ідентичну вартість щодо інших валют, західноафриканські монети та банкноти не приймаються в країнах центральноафриканського франка і навпаки. НазваМіж 1945 і 1958 роками «КФА» (фр. Colonies françaises d'Afrique) розшифровувалося як «французькі африканські колонії», пізніше, між 1958 (роком встановлення П'ятої республіки у Франції) і 1960 (початком набуття незалежності африканськими колоніями) — як “Communauté française d'Afrique” («французька африканська співдружність»). Починаючи з часів незалежності абревіатура КФА має дві офіційні розшифровки: “Communauté financière d'Afrique” («Африканський фінансовий союз») для західноафриканського франка і “Coopération financière en Afrique centrale” («Фінансове співробітництво в Центральній Африці», докладніше див. нижче «Емісійні установи»). ОписМонетиВ усіх країнах Валютного союзу Центральної Африки (Габон, Камерун, Конго, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея) в обігу перебувають монети з однаковим дизайном і номіналом. На аверсі монети номіналом в 1 франк зображені три голови антилопи адакс на тлі савани, на реверсі поміщено цифрове позначення номіналу і напис з назвою банку-емітента, обрамлений вінком з плодів. Аналогічний дизайн лицьової сторони мають монети номіналами у 5, 10, 25, 50 і 100 франків; зворотний бік оформлений так само (за винятком цифри номіналу монети) у 5,10 і 25 франків. На реверсі монети гідністю 50 франків цифрове позначення номіналу поміщено в орнаментовану розетку, а на монеті у 100 франків використовується геометричний орнамент. Аверс монети номіналом 500 франків зразка 1977 року прикрашає зображення африканки з квіткою, а на звороті цієї монети зображена голова антилопи аддакс і цифрове позначення номіналу. Інший дизайн має монета номіналом 500 франків зразка 1998 року. На її аверсі поміщений портрет молодої африканки, а зворотний бік прикрашений зображенням місцевої флори. ІсторіяЗаснуванняАфриканський франк був створений 26 грудня 1945 року разом з франком Французької Полінезії. Причиною для створення окремих грошових одиниць була слабкість французького франка по закінченні Другої Світової війни. Коли Франція в грудні 1945 року ратифікувала Бреттон-Вудську угоду, французький франк був відразу девальвований для утримання фіксованого обмінного курсу з американським доларом. Нові грошові одиниці були створені для французьких колоній з метою вивести їх з-під девальвації. Рене Плевен, французький міністр фінансів, так прокоментував цю подію: «Демонструючи свою великодушність і самовідданість та бажаючи врятувати жителів заморських територій від наслідків злиднів, які спіткали метрополію, Франція встановлює окремий курс обміну для колоніальних валют.» Обмінний курсФранк CFA був створений з фіксованим обмінним курсом стосовно французького франка. Цей курс змінювався лише двічі: в 1948 і 1994 роках.
Зміни курсу 1960 і 1999 років були суто технічними перерахунками, пов'язаними зі заміною однієї французької валюти на іншу. Реальна вартість африканського франка відносно валюти Франції змінювалася лише в 1948 і 1994 роках. Вартість африканського франка часто піддавалася критиці як занадто висока; за думкою багатьох економістів, це було вигідно лише міській еліті африканських країн, яка могла придбавати імпортні товари за меншу ціну, і вкрай невигідно для місцевого комерційного сільського господарства, продукція якого через високу вартість місцевої валюти втрачала конкурентноздатність на світових ринках. Девальвація 1994 року мала на увазі зменшення цього дисбалансу. Країни та території обігу25 грудня 1945 року африканський франк був запроваджений на території усіх французьких володінь на південь від Сахари, які згодом здобули незалежність як такі держави: Мавританія, Сенегал, Гвінея, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад, Кот-д'Івуар, Того, Бенін, Камерун, Габон, Конго, Джибуті, Коморські Острови, Мадагаскар, Реюньйон. Окрім того, до зони франка CFA входила острівна колонія Сен-П'єр і Мікелон поблизу канадського узбережжя. Надалі в зоні франка відбувалися такі зміни:
Емісійні установиНасправді, під назвою «франк CFA» існує дві окремі грошові одиниці: західноафриканський франк (код валюти XOF) і центральноафриканський франк (код XAF). Вони розрізняються значенням французької абревіатури CFA. Обидва африканські франки мають ідентичний обмінний курс відносно євро і гарантуються французьким казначейством, але західноафриканський франк не приймається як платіжний засіб у країнах обігу центральноафриканського франка, та навпаки. Західноафриканський франкСтосовно західноафриканського франка абревіатура CFA означає Communauté financière d'Afrique («Африканський фінансовий союз»). Його емісію здійснює Центральний банк західноафриканських держав (Banque Centrale des États de l'Afrique de l'Ouest, BCEAO), який знаходиться у Дакарі, столиці Сенегалу. Західноафриканський франк є платіжним засобом у країнах Західноафриканського економічного та валютного союзу (Union Économique et Monétaire Ouest Africaine, UEMOA), до складу якого входять: Центральноафриканський франкСтосовно центральноафриканського франка абревіатура CFA означає Coopération financière en Afrique centrale («Фінансове співробітництво в Центральній Африці»). Його емісію здійсняє Банк держав Центральної Африки (Banque des États de l'Afrique Centrale, BEAC), який знаходиться в Яунде, столиці Камеруну. Центральноафриканський франк є платіжним засобом у країнах Економічної та валютної співдружності Центральної Африки (Communauté Économique et Monétaire de l'Afrique Centrale, CEMAC), до складу якої входять: Цікаво, що в 1975 році банкноти центральноафриканського франка друкувалися з дизайном зворотної сторони, унікальним для кожної з країн-учасниць, тоді як оформлення лицевої сторони банкнот було ідентичне; ця практика була застосована значно пізніше при карбуванні монет євро. Див. такожПосилання
|
